Розповідь про те, що навіть йдучи на війну рятувати, а не вбивати, згодом визнаєш, що єдиний засіб виживання – це вбити чим побільше російсько-фашистських загарбників. Ніяк інакше.

росіяни – теж [НЕ] люди.

москвини знищували нас віками і не зупиняться. Всі фейкові слово “віруси” про людську подобу московитів, заклики до замирення – це злочинні дії направленні на зменшення опору українського народу російському агресору і злочин, за який прийшла розплата, і за який ще доведеться платити нащадкам.

Джерело: З мережі Фейсбук

Надія Станіславівна Біла:

Саме страшне фото в моїй галереї… З вечора дізналася про важко пораненого, якого неможливо винести, довгий час хлопець лежав і чекав на допомогу, а в небі над ним висів ворожий дрон і чекав на евакуаційну групу. Але командир роти вибрав мить і ризикуючи життям сам пішов щоб його забрати. І вони зробили це. Винесли до найближчого укриття . Пізно вночі я пішла туди сподіваючись, що ще зможу допомогти. Декілька годин боротьби, п’ять чи шість спроб підключити крапельницю, вен вже немає((( В останній раз дивом знаходжу вену, починаємо вливати розчини, тиск піднімається, ще декілька ін’єкцій і ми видихаємо-стабільний. Примчали хлопці на єваку, грузимо, і я кажу:”Все, хлопче, тримайся. Вже все позаду, тебе чекають лікарі, зовсім трошки і все буде добре”. Вони поїхали, я присіла і саме в цей час, мій боймед зробив це фото. А через мить ми почули потужний вибух і наша евак група зникла зі зв’язку. Назавжди… Ці паскуди чекали їх… Загинули всі…

Коли я йшла до армії, багато хто питав мене:”Ти йдеш щоб помститися за чоловіка? Бажаєш крові?” і я завжди відповідала:”Я не йду вбивати, я йду щоб рятувати. Щоб більше ніхто не залишився, як мій чоловік, без медичної допомоги на полі бою.” А ще на питання, чи надавала б я медичну допомогу полоненим, я завжди відповідала, що так, це мій обов’язок. Так от я вже не хочу рятувати, я хочу вбивати. І бажано бачити як вони здихають, а ще, бачити як верещать їх матері і жінкі в них на могилах. І я не надам жодної допомоги жодному полоненому. І насрати я хотіла на вашу гуманність, правила війни і всілякі конвенції. Будьте ви прокляті роssiяни! Ви, ваші діти і ваші онуки, за все те горе, що принесли на нашу землю.