Родина, робота, розваги і Україна – за все платять українські Воїни


Ціна нашого спокою

Для багатьох в Україні війни немає. Її не помічають завдяки цим молодим воїнам.

Волонтери, які сім років не лишають наших захисників наодинці з незвичною для них ситуацією безпорадності, добре знають, що війна регулярно приходить в столицю літаками з пораненими українськими військовослужбовцями.

Седьмой год войны..захожу в палату, санитарки говорят к нам перевели двух тяжёлых. Я только посмотрела на него и сердце выпало. Совсем молоденький морпех, живого места нет, одни раны и бинты. От взрыва потерял зрение, ничего не видит, контузия, плохо слышит, нет пальцев на руке, глаз забинтован, в горле дырка, описать нереально.

Я ему говорю, что ты наверное голодный, он сразу: “Я дуже голодний, но їсти пока дуже важко”. Ему 23 года, мама умерла, папа.. есть брат и сестра, уже хорошо. “Потом”, – говорит.

Покормила его, он мне говорит: “Дайте мені Вашу руку”, прижав до себе « Я хочу Вам подякувати..».

Что сказать, просто до сліз..

В другой палате лежат трое воинов с ампутацией, 21 год самому молодому, самому старшему 27, у одного из них нет двух ног.. Операции, боль и снова боль..А большинству людей в стране кажется, что войны нет.. Я хочу сказать большое спасибо всем тем, кто реагирует на посты волонтёров и помогает, кто как может. Раненым мы покупаем соки, йогурты, овощи, фрукты, сладкое, мясное. Все остальное есть в госпитале“, – розповідає волонтер Наталя Юсупова.

За посиланням ви можете дізнатись, як допомогти нашим захисникам.

Фото з київського військового госпіталю волонтера Наталії Юсупової.

Фото Блокпост1 на вул. Вершигори 1

Прислали фото з Київського військового шпиталю, куди ми передавали прапори і подарунки… Молоді хлопці – морпіх, морпіх, ще морпіх, ще, і знов морпіх… Важкі, ампутанти (((Дуже важко навіть дивитись…“, – йдеться в дописі.

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *