Рік після виборів: Що важливіше: національність чи самоідентифікація?


Українець – це не нація. Це стан душі.

Xenka Sequoia

Останній свій щиро-патріотичний пост я написала минулого року цього числа. В ньому просила націю об’єднатися, аби, через 5 днів, не прокинутись в окупації.
Більше я, намагаючись вірити в людей, на цю тему не писала – так, обязалово.

Кілька мільйонів громадян, дочекавшись результатів виборів, спалили в собі по кілька років життя.
Дехто не може вийти з депресії досі.
Дехто просто опустив руки, або плюнув і зайнявся своїм життям.
Дехто, зовсім трохи, продовжує боротьбу…

Мені було страшенно важко.
Все моє руйнувалось на очах, все на одну купу, а тут ще й те, про що говорила протягом років 10, збулось.

Але дещо для мене було вище мого болю (чому так?) – як все це переніс він.

Я не знаю, з чим порівняти то, що він зробив, і, потім, його втрату. Мені здається, що історія подібних моментів, поки, не має.

Коли тобі вдається керувати тими, хто сам керує, просто говорячи до них – “Король говорить!” (с) і всі мовчать, внімають.

Коли тобі вдається схилити на свій бік лише початком спроб робити так, як треба і правильно, а тобі ВЖЕ вірять, погоджуються, приймають, підтримують – бо ти знаєш, що робиш, коли робиш і як.

Коли тобі вдається оминати кулі на передовій і йти в натовп бойової шпани, нацькованої на деморалізувати тебе, одному, проти сотень, і вони розходяться, підібгавши хвости і похнюпившись.

Ти на стільки ісполин, що, пропогуючи науку, погодився на релігію, бо розумів, навіщо це і де…

Твоє слово – найпотужніша зброя, але озброєна тобою армія робить так, аби те слово почули.

Ти знаєш речі, керуєш ними і користуєшся, про існування котрих знають так не багато.

Ти заходиш з козирів, осипаючи “багатостраждальний нарід” дарами, за які кращі сини і дочки гинули більше 300 років, за неповних 5 – народ торжествує, люмпен гойкає.

Для мене, справді, на дуже дальньому плані причина цих всіх вчинків і істинна природа мотивації, бо все, що зроблено – більше рівно на все, що зроблено. Раніше були лише спроби.

“Собаки гавкають – караван іде, нам своє робити ” – улюблена метафора.
Та виявилось, що то не собаки, то мавпи, зграя диких ссучених макак, і з ними треба бути не Акелою, а Каа.

І от 19 квітня.
Зажратий, захищений од бомб, безробіття і неволі народ кидає в яму того, хто його з ями витягнув.
Народ танцює на кістках померлих за їхнє щастя, свободу і ситість, погрожує розправитися з тими, хто тримає над ними небо.

Помилка, про яку я забороняла собі навіть думати: Ви, пане Президенте, так не хотіли, аби знищили те, що Ви здобули для цієї країни, шо пішли на поводу у зграї мавп, які кидались фекаліями, і Ви дозволили над собою потішатись. Це вона. Єдина, справжня помилка.

Ви знали, що те, на що Ви поклали не стільки життя, сили, гроші – Вашу віру буде зруйновано. І Ви знаєте, що нічого гіршого в світі немає од зневіри, спочатку у шось, а потім в те, що робиш, і в себе.
Тому ВІРА, не лише як релігія, а як вісь, і є одним із трьох стовпів Вашого бачення.

Мені складно, неможливо, уявити, що пережили Ви, Петре Олексійовичу, Ваша родина і близькі, коли довелось глянути правді ув очі – Ваш кредит довіри був невиправданий.

Мені так було боляче і так принизливо, що я не могла дивитись на людей.
Тоді, 19 квітня, я зрозуміла, чому “дякую, боже, шо я українка” так мене коробило.

Українець – це не нація. Це стан душі. І шоб мати цей стан, треба, перш за все, мати ДУШУ, а не просто біо-функції.

І я згодна, що в паспорті треба прибрати строку національність. Треба додати строку – самоідентифікація.

Рік Вашої роботи на благо ненації. Ще один рік, коли Ви продовжуєте робити те, що мав би робити діючий Президент, але в нас – обдовбане чепушило з булавою.

Коли Ви почали вкладати десятки мільйонів, а дійде до сотень, в боротьбу з пандемією, я розуміла, що так має бути, але…
І Ви це розуміли. Ви все розумієте, окрім того, з чим не готові погодитись – відсутністю великого українського народу.

Але є факт.
Тоді Ви просто почали пакувати пакунки…

І знову я думаю про те, як Вам почуватися в ситуації, коли пакунок робить більше, ніж АРМІЯ, МОВА, ВІРА.
І як Вам усвідомлювати, що так мало тих, хто тримає зброю, і з ким іти в бій – урни на виборчих дільницях ніхто не відміняв.

З усією можливою повагою до Вас.
Бережи Вас небо, пане Президенте.
Дякую, що дозволили зробити знімку.
Щиро Ваша, Ксенка.

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *