Протвережуючий розклад від Залужного на заміну віртуальній реальності окупаційного марафону


Протвережуючий розклад від Головнокомандувача Збройних сил України, який повинен мобілізувати сили для боротьби, замість зменшення сили опору через “швидку і близьку перемогу”, яку транслює окупаційний марафон.

Джерело: The Economist.

Головнокомандувач України генерал Валерій Залужний каже, що поле бою нагадує йому про великий конфлікт сторічної давності. «Як і в першу світову війну, ми досягли рівня розвитку технологій, який ставить нас у глухий кут», — каже він. Генерал робить висновок, що для того, щоб вийти з глухого кута, знадобиться величезний технологічний стрибок. «Глибокого та гарного прориву, швидше за все, не буде».

Хід контрнаступу підірвав надії Заходу на те, що Україна зможе використати його, щоб продемонструвати, що у війні неможливо виграти – і таким чином змінити розрахунки Володимира Путіна, змусивши російського президента піти на переговори.

Це також спростувало припущення генерала Залужного про те, що він зможе зупинити Росію, знекровивши її війська.

“Це була моя помилка. Росія втратила вбитими щонайменше 150 000 чоловік. У будь-якій іншій країні такі втрати зупинили б війну». Але не в Росії, де життя дешево і де орієнтиром для Путіна є перша і друга світові війни, в яких Росія втратила десятки мільйонів людей.

Армія українського стандарту мала бути здатна рухатися зі швидкістю 30 км на день, коли вона проривала російські оборонні лінії. «Якщо ви подивитесь на підручники НАТО й на математичні розрахунки, які ми робили [при плануванні контрнаступу], чотирьох місяців нам мало вистачити, щоб дістатися Криму, повоювати в Криму, повернутися з Криму. і знову входити та виходити», — сардонічно каже генерал Залужний.

Натомість він спостерігав, як його війська та техніка застряють на мінних полях на підступах до Бахмута на сході, а його поставлене із Заходу обладнання зазнає обстрілів російської артилерії та безпілотників. Та ж історія розгорталася і на головному напрямі наступу, на півдні, де нещодавно сформовані та недосвідчені бригади, незважаючи на оснащеність сучасною західною технікою, одразу зіштовхнулися з проблемами.

«Спочатку я подумав, що з нашими командирами щось не так, тож поміняв деяких із них. Потім я подумав, можливо, наші солдати не годяться, тому я перевів солдатів до деяких бригад», — розповідає генерал Залужний. Коли ці зміни не дали результату, командувач наказав своїм підлеглим відкопати книгу, яку він одного разу побачив, будучи студентом військової академії в Україні. Його назва була “Прорив укріплених ліній оборони”. Її опублікував у 1941 році радянський генерал-майор П. С. Смирнов, який аналізував бої Першої світової війни. “І не пройшовши навіть половини шляху, я зрозумів, що це саме те, де ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні поставив у ступор і нас, і наших ворогів”.

Ця теза, за його словами, підтвердилася, коли вона вирушила на лінію фронту до Авдіївки, також на сході, де Росія нещодавно за кілька тижнів просунулась на кілька сотень метрів, кинувши туди дві свої армії. «На екранах наших моніторів у той день, коли я був там, ми бачили 140 російських машин, що горять, знищених протягом чотирьох годин після того, як вони опинилися на відстані досяжності нашої артилерії». Тих, хто біжить, переслідували дрони «від першої особи», дистанційно керовані і несучі заряди вибухівки, які їх оператори просто врізають у противника.

Та сама картина розгортається, коли українські війська намагаються просунутися. Генерал Залужний описує поле бою, на якому сучасні датчики здатні виявити будь-яку концентрацію сил, а сучасна високоточна зброя здатна її знищити. «Простий факт полягає в тому, що ми бачимо все, що робить ворог, а вони бачать усе, що ми робимо. Щоб вийти з цього глухого кута, нам потрібно щось нове, наприклад порох, який винайшли китайці і який ми досі використовуємо, щоб вбивати один одного», — каже він.

Однак цього разу вирішальним фактором стане не один новий винахід, а об’єднання всіх існуючих технічних рішень, говорить він. У статті, написаній для The Economist генералом Залужним (див. тут), він закликає до інновацій у галузі безпілотників, радіоелектронної боротьби, протиартилерійських можливостей та обладнання для розмінування, включаючи нові роботизовані рішення. “Нам необхідно використовувати міць, закладену в нових технологіях”, – говорить генерал.

Західні союзники були надмірно обережні у постачанні Україні новітніх технологій та потужнішої зброї. Джо Байден, президент Америки, на початку російського вторгнення поставив цілі: гарантувати, що Україна не буде переможена і що Америка не буде втягнута у конфронтацію з Росією. Це означає, що зброї, яку поставляє Захід, було достатньо для підтримки України у війні, але недостатньо, щоб дозволити їй перемогти. Генерал Залужний не скаржиться: “Вони не зобов’язані нам нічого давати, і ми вдячні за те, що маємо, але я просто констатую факти”.

Але, стримуючи постачання ракетних комплексів великої дальності та танків, Захід дозволив Росії перегрупуватися та зміцнити оборону після раптового прориву у Харківській області на півночі та у Херсоні на півдні наприкінці 2022 року». Ці системи були найбільш актуальними для нас минулого року, але вони з’явилися лише цього року», — каже він. Так само літаки f-16, які мають з’явитися наступного року, тепер менш корисні, припускає генерал, частково тому, що Росія покращила свою протиповітряну оборону: експериментальна версія ракетної системи С-400 може досягти меж міста Дніпро, попереджає він.

Проте, за словами генерала Залужного, затримка з постачанням зброї, хоч і розчаровує, не є основною причиною скрутного становища України. «Важливо розуміти, що цю війну неможливо виграти зброєю минулого покоління та застарілими методами», — наполягає він. “Вони неминуче призведуть до зволікання і, як наслідок, до поразки”. Навпаки, вирішальне значення матимуть технології, стверджує він. Генерал натхненний недавніми розмовами з Еріком Шмідтом, колишнім виконавчим директором Google, і наголосив на вирішальній ролі дронів та засобів радіоелектронної боротьби, які можуть перешкодити їм літати.

Оцінка генерала Залужного протвережує: немає жодних ознак того, що революційний технологічний прорив, чи то в галузі безпілотників, чи в галузі радіоелектронної боротьби, не за горами. І технологія має межі. Навіть під час Першої світової війни появи танків у 1917 році було недостатньо, щоб вийти з глухого кута на поле бою: був потрібний набір технологій і більше десяти років тактичних інновацій, щоб провести німецький бліцкриг у травні 1940 року. Мається на увазі, що Україна загрузла у тривалій війні, в якій він визнає, що Росія має перевагу.

Тим не менш, він наполягає на тому, що Україна не має іншого вибору, окрім як зберігати ініціативу, продовжуючи наступ, навіть якщо вона рухатиметься лише на кілька метрів на день.

Крим, на його думку, залишається найуразливішим місцем Путіна. Це стрижень його проекту відновлення імперії, і його легітимність ґрунтується на поверненні його до Росії. За останні кілька місяців Україна перенесла війну на півострів, який Путін анексував у 2014 році і який, як і раніше, має вирішальне значення для логістики його війни. 30 жовтня Україна вперше завдала удару по Криму поставленими США ракетами великої дальності atacms.

Генерал Залужний намагається не дати війні перейти в окопи. «Найбільший ризик позиційної війни на виснаження полягає в тому, що вона може затягнутися на роки та втомити українську державу», — каже він. У Першу світову війну втрутилися заколоти, як технології змогли щось змінити. Чотири імперії впали, і в Росії відбулася революція.

Падіння морального духу українців та підтримка Заходу – це саме те, на що розраховує Путін. Генерал Залужний не сумнівається в тому, що тривала війна вигідна Росії, країні з населенням у три рази та економікою, яка вдесятеро перевищує українську. «Давайте будемо чесними: це феодальна держава, де найдешевшим ресурсом є людське життя. А для нас… найдорожче, що у нас є, це наші люди», — каже він. Поки, каже генерал Залужний, солдатів у нього достатньо. Але що довше триватиме війна, то важче її підтримуватиме. «Нам потрібно шукати це рішення, нам потрібно знайти цей порох, швидко освоїти його та використати для якнайшвидшої перемоги. Тому що рано чи пізно ми виявимо, що просто не вистачає людей для боротьби».

Donate to Myrotvorets

2 коментарі до “Протвережуючий розклад від Залужного на заміну віртуальній реальності окупаційного марафону

  1. Погоджуюсь з г. Залужним. На даний момент вже не вистачає людей які б могли донатити на ЗСУ, особливо із тих 200 тис. біженців що приїхали в Лондон після початку повномасштабного вторгнення. Багатьом біженцям в пріоритеті манікюри, педікюри, дискотеки і базарити по кацапськи… .

  2. Головнокомандувач всекаже вірно. Така ситуація на фронті почала вимальовуватися ще влітку. Видно було намагання командування нащупати вразливі ділянки оборони ворога. Але накопичення сил і засобів для прориву йшло повільно із-за крапельного постачання озброєння і бойової техніки нашими союзниками. Старий Джо боявся дратувати москву, та до того ж, він хотів відтягнути масові поставки до 2024 року, бо збирався знову балотуватися на посаду президента. І ефективні дії Україні дозволяли б йому виглядати переможцем і перемогти опонентів. Європейські політики традиційно, маневрували, точніше “жували соплі”. Тільки українські воїни трималися гідно.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *