Джерело: ГУР, “Хочу жити”.
Понад 10 тисяч у полоні: портрет армії, яку женуть воювати
Понад 10 000 російських військових опинилися в українському полоні від початку повномасштабного вторгнення. Проєкт «Хочу жити» вперше оприлюднив комплексну статистику, яка дозволяє не просто рахувати цифри, а побачити реальний зріз російської армії.
Полон як тенденція, а не випадковість
Кількість російських військових, які здаються в полон, стабільно зростає щороку. За неповний 2025 рік у полон потрапило більше солдатів армії рф, ніж за 2022 і 2023 роки разом узяті. У середньому — 60–90 осіб щотижня, а в серпні 2024 року цей показник узагалі сягав 350 на тиждень.
Із червня 2023 року росіян у полоні стає більше, ніж українців у російському полоні. Це важливий маркер: війна для рф дедалі більше перетворюється на м’ясорубку, з якої намагаються вирватися навіть ті, кого туди загнали силоміць.
Географія поразок
Найбільше полонених було взято:
- у Покровському та Бахмутському районах Донецької області,
- у Курській області,
- у Пологівському районі Запорізької області.
Тобто там, де російська армія або наступає «по трупах», або тримає позиції ціною повного виснаження.
Іноземці — нова «гарматна добавка»
У 2025 році різко зросла кількість іноземних найманців у полоні. Щотижня 2–3 особи виявляються громадянами третіх країн. Загалом майже 7% усіх російських військовополонених — це іноземці з 40 країн світу.
І тут є нюанс: росія їх не забирає. У пріоритеті — етнічні росіяни без тяжких поранень і з коротким терміном перебування в полоні. Найманці — витратний матеріал, про який просто забувають.
Хто вони — ці «визволителі»
Типовий російський військовополонений виглядає так:
- 83% — рядовий склад
- 13% — сержанти
- майже 3% — офіцери
- вік — від 18 до 65 років
За статусом:
- 76% — контрактники (включно з ПВК і завербованими в тюрмах),
- 19% — мобілізовані,
- майже 5% — строковики.
24% заявили про примус або обман під час відправлення на війну.
40% мають судимості — найчастіше за крадіжки, наркотики, грабіж, розбій, тяжкі тілесні ушкодження та вбивства.
Освіта й соціальний стан:
- лише 7% мають вищу освіту,
- 30% не закінчили навіть школу,
- 38% до війни були безробітними.
Майже половина має дітей, з них 8% — трьох і більше. Тобто держава свідомо кидає на фронт людей, у яких за спиною родини, але немає ні перспектив, ні вибору.
Хворі, поранені й знову на фронт
Сотні полонених потрапили до України з тяжкими хронічними захворюваннями: ВІЛ/СНІД, туберкульоз, діабет, психічні розлади. Їх відправляли воювати не попри стан здоров’я, а всупереч будь-якому глузду.
У межах обмінів росія повернула трохи більше ніж 6 000 своїх військових, понад половину — у 2025 році. Відомо щонайменше про 237 осіб, які після обміну загинули або зникли безвісти, бо їх знову кинули на фронт. Четверо перебувають у полоні вже вдруге.
Це не помилка системи. Це і є система.
Відмова від «всіх на всіх» як державна позиція
Тисячі російських військовополонених — зокрема поранені, хворі та строковики — досі залишаються в Україні. Росія четвертий рік відмовляється від обміну за принципом «всіх на всіх».
Бо для кремля люди — це не громадяни, а статистика.
А ще точніше — ресурс, який завжди можна списати.
Іноземних найманців рф для обміну не запитує.
І поки російська пропаганда малює чергові «перемоги», реальність виглядає так: десятки тисяч зламаних доль, тисячі полонених і армія, що все частіше обирає не наступ, а здачу.
