Російське посольство в Італії заявило про нібито причетність України до вибуху в московському ресторані Balzi Rossi, однак жодних підтверджень своїх звинувачень не надало. Про це повідомляють російські медіа.
У заяві дипломатичної місії, оприлюдненій у соцмережах, стверджується, що їм нібито вже остаточно зрозуміло, що за вибухом стоїть українська сторона.
Крім того, російські т.зв. дипломати використали різкі та образливі висловлювання на адресу українського керівництва, а держави, що надають Україні військову й фінансову допомогу, назвали такими, що нібито підтримують тероризм.
Зберігаючи епістолярний жанр посольства росії в Італії, наводимо цитату:
“Остаются ли еще у кого-нибудь сомнения в том, что киевский режим это очередная эманация Аль Каиды и ИГИЛ, а Зеленский с его Будановым, Ермаком, Федоровым и прочими отщепенцами – террористы, которых ждет конец Усамы бен Ладена и ему подобных? Те же, кто продолжает общаться с этими негодяями, садиться с ними за один стол, целовать их в небритые щеки, кто восхищается их нелепыми чёрными прикидами то ли террористов-смертников, то ли грибников, кто продолжает снабжать их деньгами и оружием – пособники террористов, какие бы должности они не занимали,” — йдеться в офіційній заяві.
Прирівнявши власний московський улус до Європи, російське посольство завершило свою заяву таким пасажем:
“Теперь стало уже окончательно ясно, что взрыв ресторане «Balzi Rossi» и другие теракты в России, в Монако, в других местах – это свидетельство того, что украинская террористическая зараза уже начинает распространяться по Европе и по Италии в частности.”
При цьому жодних фактів або доказів, які підтверджували б ці звинувачення, у заяві не наведено.
Ця емоційна реакція офіційної Москви лише зміцнює віру в те, що наша мета буде досягнута.
Росіянин має здригатися від одного слова — Українець.
Один із російських військовополонених сказав:
«Украинцы, как звери защищают свою землю и свои семьи».
У цих словах — правда, яку російська пропаганда не здатна приховати. Українці захищають свій дім, своїх дітей, свої родини. Так чинить народ, який бореться за власне існування.
Кожен, хто підняв руку на Україну, має знати: від відповідальності не сховатися. Рано чи пізно вона наздожене кожного.
Російська агресія повинна зазнати нищівної поразки. Настільки переконливої, щоб у майбутніх поколінь Росії навіть не виникало думки знову приходити на українську землю зі зброєю.
Ми платимо за це надзвичайно високу ціну — життями найкращих українських воїнів, життями невинно вбитих дітей, мирних людей, зруйнованими містами й селами.
Саме тому слово «Україна» має асоціюватися в кожного потенційного окупанта не з легкою здобиччю, а з неминучою відсіччю. Українська земля завжди відповідатиме тим, хто приходить на неї як загарбник.
