Як обіцянка BMW та 10 тисяч євро перетворила підлітка на знаряддя російської диверсійної машини
Сімнадцятирічний українець Данііл Бардадім хотів BMW та 10 тисяч євро, натомість тепер проведе найкращі роки за ґратами. Йому обіцяли “винагороду” і відправили на вбивства. Даніїлу присудили 3 роки й 4 місяці тюремного строку. Мізер як для терористичного акту та потенційно десятків можливих жертв, але життя цьому хлопцю вже спаскудили так, що жодна премія з російських кишень не врятує.
Усе почалося у травні 2024 року, коли Бардадім, тоді ще неповнолітній, заклав у вільнюський магазин IKEA вибуховий пристрій із таймером. Вибух спрацював уночі, здійняв пожежу, яку встигли загасити. Це було везіння, а не “обережність виконавця”. Ніхто не постраждав — і лише тому Литва нині обговорює пошкоджений магазин, а не людські жертви.
Пожежа в IKEA стала для слідчих першою ниточкою довгої вервечки, яка, за словами литовських прокурорів, тягнеться до військової розвідки РФ. Мета — дестабілізація. Сама IKEA обрана невипадково: компанія пішла з російського ринку після повномасштабного вторгнення в Україну. Кремль любить мститися навіть меблевим магазинам — аби тільки була картинка “послєдствій”.
Та історія не обмежується одним вибухом. Після підпалу Бардадім разом із співучасником подався до Варшави, а згодом повернувся до Вільнюса за сумкою з вибухівкою й детонаторами, які, за версією слідства, мали використати для нових атак — цього разу у торгових центрах Литви та Латвії. Ці двоє обдурених підлітків, що тягли за собою “квест” російських кураторів, могли наробити величезної біди.
Бардадіма затримали 13 травня 2024 року неподалік Паневежиса, коли він їхав автобусом у Ригу. Добре, що зупинили тоді — інакше ця історія мала б зовсім інші заголовки.
Суд визнав Бардадіма винним у терористичному акті, незаконному поводженні з вибухівкою та підготовці нових атак. На час злочину йому було 17 — це стало пом’якшувальною обставиною. Вирок — 3 роки і 4 місяці. Так, звучить майже як покарання за дрібне хуліганство, а не за спробу підірвати торговий центр. Цивільний позов IKEA — ще 485 тисяч євро збитків.
Найцікавіше — не стільки сам підпал, скільки контекст. Литва, Латвія, Польща, Німеччина — всі ці країни фіксують диверсії й підпали, які, за даними слідчих, тягнуть за собою російські спецслужби. Залучення молодих виконавців — стара добра імперська схема. Підлітку обіцяють “легкі гроші”, “круту машину”, а потім він опиняється в колонії, тоді як його “куратори” спокійно пишуть звіт десь у Москві.
Росія вже давно бавиться не лише на фронті, а й маленькими, підлими диверсіями по всій Європі. Їхня логіка проста: створити хаос, показати, що НАТО “не всюдисуще”, налякати людей, знизити довіру до безпеки. І так, на жаль, для таких операцій вони не цураються використовувати тих, кому ще вчора було би доцільно думати про іспити, а не про таймери та детонатори.
Бардадім — піша фігура, якого російська машина проковтнула, пережувала і виплюнула. Але навіть піша фігура може наробити біди, якщо до неї причеплять рюкзак вибухівки.
А тепер він сидітиме три роки. А потім… жити з цим далі. Бо 3 роки — це строк. А от репутація терориста — це пляма на все життя.
Окрема тема — вербування молоді, яке Росія поставила на конвеєр. У цій історії слідчі Литви розплутали довжелезний ланцюжок посередників, завдяки якому замовлення від російських спецслужб дійшло до українського підлітка в Європі. Така схема — не випадковість, а методика: що більше “рук” між куратором і виконавцем, то важче довести прямий зв’язок із Москвою. Кремль стратегічно робить ставку саме на українців — пролазить через діаспору, соцмережі, знайомих, напівкримінальні канали. Причина проста й цинічна: якщо виконавця спіймають, удар отримує не Росія, а Україна, якій і так доводиться відмиватися від російських інформаційних вкидів. Таких агентів Москва сприймає як витратний матеріал. Молодих, вразливих, без досвіду — тих, кого легко підкупити, налякати чи вплутати. А потім вони опиняються за ґратами, тоді як ті, хто давав “наказ”, спокійно звітують та отримують нагороди за спецоперації.
