Автор: Валерій Чалий.
Некролог міжнародному договору, без якого світ вже не буде таким, як раніше
Він народився 26 червня 1945 року. 80 років турбулентного, неспокійного, насиченого подіями життя. І от прийшов фінал.
Було складно, було важко, але ніколи не було так сумно.
Він намагався триматися. Триматися до останнього. В ньому давно вже з’явилися злоякісні пухлини брехні, коли замість одних частин тіла підступно вшивали інші. Тіло відторгало їх, але ігнорування вже тоді зрозумілого діагнозу робило свою справу.
Але він ще якось тримався, навіть тоді, коли пішли метастази. Навіть тоді, коли йому паралізувало важливі органи. Тримався з надією, що це – не агонія, і ще якось все може виправитися… Було ж таке і раніше: не зразу все вирішувалося, але правда брала гору.
Час йшов – ситуація лише ускладнювалася. Він відчував, що відбувається щось абсолютно неординарне й невідоме. Ті, хто мав його захистити – самі руйнували тіло з середини і дух поволі здавався…
Коли він став безсилий і не рухався, ще була надія, що його цілі й принципи чіпати не будуть. Але сталося все навпаки. Цілі були швидко перекреслені, принципи розтоптали брудним чоботом агресора і тим, хто мовчазно погодився на такий хід подій.
Останні надії зникли, причин залишатися в цьому цинічному світі, де немає волі для захисту всього того, заради чого все й починалося, більше не стало. Право сили перемогло силу права. Його існування втратило сенс. Його вбивали – і добили.
Будемо пам’ятати його ім’я, яке колись звучало гучно й твердо – Статут Організації Об’єднаних Націй…
Підписання Статуту, 26 червня 1945 року
Фото: © UN photo
Ви, мабуть, будете іронічно посміхатися, або здивуєтеся, але студенти практично всього світу — від США до Австралії, від Канади й до Китаю, від України до Великої Британії, від ПАР до Єгипту, від Делі до Бразилії продовжують вчитися по тим самим підручникам міжнародного права.
Там сила права має примат над правом сили, там вивчають Статут ООН і основні міжнародні Конвенції, там територіальна цілісність і суверенітет недоторканні, там вивчають норми і правила ведення війни й гуманітарне право…
Навіть штучний інтелект поки працює в такій же парадигмі.
Ви можете дивуватися й скептично оцінювати такий дисонанс з тим, що насправді відбувається в світі.
А я намагаюся оптимістично це сприймати. Не як інерцію освітніх програм, а як надію, що те, що бачимо зараз — тимчасове і все налагодиться.
І молодь у світі матиме змогу набуті знання застосовати в реальних міжнародних відносин майбутнього.
Є лише одна умова і відповідальність нашого покоління: зупините це безумство, уникнути розгортання регіональних воєн і третьої світової.
Але парадокс в тому, що зупинити це все можна не силою права, яке підірвано, а лише силою проти сили тих, хто руйнує. Іншого шляху на жаль немає.
Добро має бути з кулаками. Ніхто не уникне війни, якщо зараз не знищити в зародку її розгортання світом. Шанс ще є і було би помилковим і, навіть, злочинним їм не скористатися!
