У Слов’янську розкопали братську могилу закатованих бойовиками

На Донбасі після звільнення територій українські правоохоронці за допомоги місцевих мешканців та затриманих бойовиків знайшли братську могилу з 14 тілами людей, яких вбили окупанти.

Про це на своїй сторінці у Facebook розповів заступник голови Нацполіціі України В’ячеслав Аброськін.

“5 липня 2014 року над міською радою Слов’янська знову замайорів український прапор – наші ЗС України та бійці Національної гвардії вибили із міста російських найманців та так званих місцевих ополченців. Місто було під окупацією майже три місяці.

Військові підрозділи пішли далі на Краматорськ, а ми, зведений підрозділ міліції, а це спочатку був саме я та ще один полковник з Департаменту карного розшуку й група місцевих міліціантів, почали проводити зачистку міста від терористів, які ще залишалися в місті.

На місто було страшно дивитися: дуже багато адмінбудівель були заміновані, на вулицях залишилася кинута військова техніка, зброя, люди просили продукти харчування.”

Він зазначає, що українські правоохоронці відразу почали отримувати від місцевих мешканців інформацію про звірячі дії російських найманців та місцевих ополченців під час окупації саме по відношенню до мирного населення.

“Люди розповідали про двох закатованих та вбитих дияконів, 1973 і 1974 р.н., двох братів, 1984 і 1990 р.н., з багатодітної сім`ї пастора Павенка.

Ми почали проводити перші розшукові дії , затримали деяких колишніх ополченців та їх прихильників з кола місцевих, які надали нам інформацію про вбивства братів Павенків, надали свідчення про причетних, а також вказали місце захоронення вбитих – поряд з монументом «Героям громадянської війни» біля місцевої лікарні практично в центрі міста.”

Аброськін пише, що ніяк не могли знайти тіла, а копали вони звичайними лопатими. Тоді поставили додаткові питання “ополченцю”, й він повідомив, що яму для поховання людей терористи копали екскаватором. Згодом на значній глибині побачили тіла людей. З цього захоронення дістали 14 тіл, серед яких були й сини пастора.

“Це був тільки початок. На місцевому кладовищі до цього часу дуже багато хрестів на могилах, де вказана тільки дата поховання. Про те що було у місцевому морзі словами не передати: трупи людей були розкидані по всій будівлі, місцевий лікар втік разом з «воїнами»- ополченцями у Донецьк.“

А тепер з іншого боку.

“Вже пізніше мені… стала надходити інформація від місцевих про те, що російські терористи залякували місцеве населення Ярошем, який при поверненні української влади прийде та буде вбивати й «їсти людей». Такі дурниці були і про Національну гвардію України.”

“Одна молода жіночка з маленькою дитиною на руках вже набагато пізніше розповідала мені, що повіривши цим байкам, в складі організованої групи жінок з дітьми, в середині червня, вночі на автобусах терористів з погашеним світлом виїхали до Горлівки, де декілька днів проживали в будівлі УБОЗ.

Далі автобусом їх відправили до Сімферополя, далі під впливом пропаганди про нас українців- «людожерів» приймає рішення і з маленькими дітьми їхати далі до РФ. Після всіх поневірянь жіночка повертається додому на Донеччину, де виявляється, о, Боги, Дмитро Ярош та Національна гвардія України дітей не їдять.“