Так сталось, що на початку новітньої історії України 2014 року, на нульовий точці відліку, при найгірших стартових можливостях держави, ми весь час говорили про реформи, вимагали реформ, народ навіть ставив владі ультиматуми і хотів ВСЕ і відразу.
І реформи йшли. Попри супротив феодальних кланів, попри заведений на зраду телевізором народний гвалт. Медична реформа: розбудова сільських амбулаторій з відкритим доступом селян до медичних послуг, телемедицина; небачене за всі роки незалежності будівництво для зсу #184общаги, реформа харчування в ЗСУ, речового забезбечення; небувале очищення банківської системи і виведення збиткових банків на рекордні пртибутки; відродження збанкрутілих підприємств Укроборонпрому і фінальна стадія новітніх військових розробок України, яких ще наша держава не бачила за всі роки існування, та багато іншого.
За кілька років змін зазнали всі сектори економіки. І це відбувалось одночасно зі стримуванням російської агресії та болючими втратами на фронті.
В Україні, як казав тодішній секретар Ради нацбезпеки про перший етап мобілізації в українській оборонній індустрії, «Не було корупції в системі, система була корупцією, і ми нею користувалися, щоб оборонку запустити в роботу”.
“Чому українці не можуть бути щасливими, досягнувши 80% успіху?” – 2015-2016 роки, запитувала радниця з Канади, яка працювала з судовою системою України. Люди вважали, що потрібно вимагати максимум, щоб досягти хоча б чогось. Але небезпека ховалася в тому, щоб досягнувши 80%, говорили тільки про 20% того, що не вдалося.
Минув всього рік і наша риторика змінилась з мрій про перемогу на мрії про виживання. Чи хтось говорить за розвиток? Чи хтось чекає в реальності, наприклад, відродження військового суднобудування? Чи хтось наважиться заявити Володимиру Зеленському про цю реформу? До сильного лідера і вимоги грандіозні, а до слабкого…
Директор ДП НДІ “Квант”, що в майбутньому має стати одним із членів холдингу “Радарні системи” В’ячеслав Положенцев вважає, що ситуація з військовим суднобудуванням в Україні є надкритичною.
Про це повідомляє “Діфенс Експрес”.
На його думку, подальше відкладання розробки та реалізації вітчизняних морських оборонних проектів на користь іноземних, призведе до повної втрати країною суднобудівної індустрії та знищення цілої низки суміжних оборонних підприємств, які залучені в цій сфері.
При цьому В’ячеслав Положенцев дуже критично ставиться до анонсованих проєктів з будівництва ракетних катерів та корветів.
“Що дає нам, скажімо, співпраця з Великою Британією з будівництва ракетних катерів? Відповідь – мінімум два роки без замовлень для українських підприємств. Чи дає це можливість посилити обороноздатність держави? На перший погляд, так, але лише в короткостроковій перспективі”, – відзначив директор ДП НДІ “Квант”.
“Адже ми назавжди будемо прив’язані до іноземних систем озброєння, електроніки, управління. А хто буде виконувати ремонт і модернізацію? Наші судноремонтні підприємства? Ні, вони будуть виконуватися за кордоном. Адже заробляють не стільки за рахунок постачання об’єктів замовнику, скільки за рахунок послуг, технічного обслуговування, яке проводиться протягом його життєвого циклу. І за це доведеться дорого заплатити – в прямому сенсі, фінансово (виплати по британському кредиту будуть забирати з військового бюджету щонайменше по $150 млн кожен рік впродовж 10 років), і в переносному – ціною існування своєї суднобудівної індустрії”, – наголосив він.
В’ячеслав Положенцев виразив сумнів у тому, що хтось підраховував, чи переживуть вітчизняні суднобудівні та суміжні підприємства дворічне простоювання у період, поки ті ж перші катери будуть будувати у Британії й навряд чи дотягнуть до передбачуваного Меморандумами “перенесення виробництва в Україну” (яке, доречи, не означає встановлення на локалізовані катери українських систем).
“На моє глибоке переконання, переносити виробництво буде вже нікуди. У нас сьогодні немає часу на зволікання – навіть двох років! Думаю, ми вже взагалі не можемо оперувати роками та навіть місяцями – швидше за все годинами, хвилинами. Якщо ми не почнемо роботу з січня майбутнього року, потрібно знайти в собі сміливість і визнати – ми закриваємо питання вітчизняного суднобудування, і відмовляємося від цієї галузі. У тому числі й від такого важливого і високотехнологічного елемента, як морське приладобудування, яким займаємося ми. Неприйняття ключових рішень призведе до сумних результатів вже буквально завтра”, – відзначив він.
“У нас же є власна школа кораблебудування! Так, вона в основі своїй ще радянська – але вже адаптована до сучасних реалій, їй цілком під силу ці проекти. У ДПЦК великий досвід розробки проектів в інтересах іноземних замовників, а підприємства ОПК України – такі, як наше – ще мають можливість їх реалізувати”, – переконаний він.
Очільник підприємства, що входить до ДК “Укроборонпром” також вважає, що Україна може відродити вже “похований” проект 58250. При цьому, він нагадує, що на розробку й будівництво головного корвету вже витрачені великі гроші, які просто пропадуть, якщо не відновити проект.
Також В’ячеслав Положенцев зазначив, що для відновленого та переробленого українського корвета можна буде використати низку старих напрацювань, частина яких вже оновлена й відпрацьована при модернізації фрегата “Гетьман Сагайдачний”.
“Чи під силу сьогодні Україні завершити будівництво корвета? Моя відповідь – однозначно так. Звичайно, з’явилися нові проблеми, потрібно створити нові коопераційні ланцюжки, визначитися з постачальниками артилерійських систем, зенітно-ракетних комплексів – у нас в Україні їх немає. Потрібно вирішити ще безліч питань. Але, з іншого боку, у нас вже фактично є протикорабельний ракетний комплекс – “Нептун” (нагадаємо на момент розробки проекту планувалося закупити закордонний комплекс ПКР). Решту ми зможемо закупити”, – вважає Директор ДП НДІ “Квант”.
“Але необхідно прийняти політичне рішення про відновлення робіт, і відкрити фінансування”, – додав він.
За оцінками В’ячеслава Положенцева, у разі відновлення робіт, через півтора-два роки об’єкт буде спущений на воду. Після цього, протягом ще року, корвет буде комплектуватися всім необхідним обладнанням виробництва українських підприємств – в тому числі НДІ “Квант”. Ще не менш як рік знадобиться для випробувань.
“Таким чином, до кінця 2024 року – в крайньому разі, в першому півріччі 2025 го – у нас може бути прийнятий на озброєння перший корвет”, – наголосив директор держпідприємства.
А роки спливають… Навесні буде два роки, як Україна втрачає можливості. Інерційний рух розгону 2014-2019 років сходить нанівець і нас зносить назад, без розвитку, без перспектив, і ми лише намагаємось утримати хоча б те, що було. А не виходить навіть це.