Історія Русі (України), від древності і величності якої перехоплює подих. Історія, яка зберіглась крізь віки у фізичному плані, яку можна побачити на власні очі і яка !знову захистила древній красень Київ від полчищ диких загарбників (росіян). Одним із таких артефактів є монументальні загадкові Змієві вали.
Змієві вали – це дерево-земляна стіна, яка являється давньою фортифікаційною спорудою на південь від Києва. Загальна довжина валів — близько 1000 км.
На Правобережжі вони тягнулися на Захід від Дніпра, а на Лівому березі простягалися на схід. Зараз залишки цих оборонних споруд подекуди збереглися на Київщині, в південних районах Житомирщини і досі місцями вражають своєю монументальністю.
Часто Змієві вали плутають із Траяновими валами, які розміщені в Подністров’ї, там датування трохи інше. Змієві вали – це Київщина, Житомирщина, Черкащина, Чернігівщина і Полтавщина.
Змієві вали Київщини — найбільша система укріплень на правому березі Дніпра, що складена з валів різної висоти і довжини. Загальноприйнятно Змієвими називати саме залишки валів по річках Віта, Красна, Трубіж, Стугна і Рось, які й на початок 2010-х років місцями збереглися в досить доброму стані і сягають іноді 15 м заввишки та десятків кілометрів у довжину.
Більшість дослідників, археологів, науковців схиляються до того, що час будівництва Змієвих валів, це давньоруський час: Х – початок ХІ століття.
Щоб збудувати такі масштабні споруди, їх треба було спланувати. Була якась геодезична служба. Ми про неї нічого не знаємо, але, очевидно, вона була.
Довідка
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
підручник для 7 класу закладів загальної середньої освіти
Розділ І. Виникнення та становлення Русі-України
У літописі «Повість минулих літ» згадуються 14 племінних союзів. На території сучасних білорусі та росії розселилися дреговичі, радимичі, полочани, кривичі, в’ятичі й ільменські словени.
Племінними об’єднаннями, з яких сформувався український народ, були:
поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі, дуліби, волиняни, бужани й хорвати.
Сама структура, масштаби й інженерна продуманість цих валів переконливо вказують: ані поляни, ані древляни не були просто племінними об’єднаннями. Це були політичні утворення, які мали розвинену систему оборони і, ймовірно, власні моделі державності ще задовго до офіційного літописного «народження» Русі.
Скільки людей потрібно було мобілізувати на це будівництво, хто і як їх годував
Археологи і історики кажуть, близько чотирьох тисяч людей одночасно залучили на це будівництво.
Вважається, що ці люди були вилучені з сільськогосподарського і ремісничого виробництва і працювали тільки над будівництвом. Це копачі, які копали рильцем – дерев’яна лопата із залізним окуттям. І працювали з деревиною сокирою. Більше ніякого інструменту не було у давньоруський час.
Є думка, що вони проживали у тимчасових таборах і постійно пересувалися, бо вал це лінійна структура. А в долині річок паслася худоба, яку вони їли. З навколишніх поселень було організовано підвіз провіанту. Але це поки що теорія.
Біля валів знайдені могильники – місця поховань, де лежать будівничі Змієвих валів. Однак тимчасових поселень поки не виявлено.
Скіфські укріплення вбудовані у Змієві вали
Всередині Змієвих валів, коли їх будували, використовували попередні укріплення скіфських часів. Наприклад, Круглик, городище скіфського часу під Києвом, вписане у лінію Змієвих валів.
Яку функцію виконували вали
Змієві вали не були безпосереднього зв’язані з городищами, але вони підходили до них. Тобто люди жили в городищі й обслуговували стіну. Навіть якщо стіна розташована далеко від городищ, були загони, які її об’їжджали.
Стіна функціонувала без постійних пунктів сторожової служби. Її функція була зупинити просування війська кочівників.
Кочовик не міг в’їхати на цей вал на коні. До того ж там ще була дерев’яна стіна висотою понад три метри. Можна було спалити цю стіну, але якщо палити дерев’яну стіну, стовп диму видно ледь не в Києві. А тактика кочовиків передбачала раптовий наскок.
“Предки повстали” – новітня історія України, наші дні
“Предки повстали” – так написали на фейсбук сторінці Сухопутних військ ЗС України.
Під Білгородкою орки вперше дізнались про історію Русі на власному досвіді. Орковська техніка не змогла форсувати Змієві вали. Давньоруські оборонні системи проти Орди – 2000 років гарантії! – йдеться у дописі від 13 березня 2022 р.
13 березня путінські загарбники зазнали чергової військової поразки у боях на Київщині. Це сталося в селі Круглик на південь від Києва, а також в околицях села Білогородка, де російські війська не змогли форсувати давньоруські Змієві вали. Та це не вперше, за останні сто років, коли вали зупиняють загарбників. Адже багато ділянок Змієвих валів використовувалися 1941 року, що зіграло важливу роль в обороні Києва часів Другої світової війни. Біля села Круглик у вал врізаний великий артилерійський дот.
Письмові свідчення
Одним із найбільш ранніх свідчень про вали є лист архієпископа Бруно Кверфуртського до німецького імператора Генріха II, який приїздив Київ у 1008 р. до печенігів для проповіді християнства. Він повідомляв, що Володимир Святославич із дружиною два дні супроводжував його дорогою до печенігів до кордону своєї держави, яке він оточив (circumklausit) від бродячого (кочового) ворога (vagum hostem) дуже потужною і дуже довгою (firmissima et longissima) «огорожею» (sepe). На жаль, в літературі немає єдиної думки про значення застосованого Бруно латинського терміна «sepe». Його перекладають і як «засіки, завали», і як «частокіл», і як «огорожа», і як «паркан, дерев’яна огорожа».
Кілька разів вали Середнього Подніпров’я згадані літописом: під 1093 р. — два вали на південь від низин Стугни за Треполь (сучасне с. Трипілля).
“Треполь проидоша валъ, и се Половцѣ идѧху противу, и стрѣлци противу пред (митми) ними, нашимъ же ставшимъ межи валома, ї поставиша стѧги своӕ, и изидоша стрилци из валу, и Половци пришедше к валови, поставиша стѧги своӕ, налѧгоша первое на Ст҃ополка, и възломиша полкъ его.”
Обидва Переяславські вали згадано під 1095:
“Їтларь Китанъ. к Володимеру на миръ. ї приде Итларь оу городъ Переӕславль. а Китанъ ста межи валома с вои. и вда Володимерь сн҃а своего Ст҃ослава Китанови оу таль. а Итларь бы въ градѣ с лучшею дружиною.”
та 1149 рр.:
“Ростиславъ пришедша к Переӕславлю. и переѣхавше Лтицю. поидоста за городъ полкъı. своими. и стаста по Троубежю. а Гюрги стоӕ г҃. дн҃и оу Стрѧкве. а четвертъıи дн҃ь поиде ѿ Стрѧкве. мимо городъ. по зори исполцивсѧ. и ста межи валома.”[5]
під 1151 р. — вал на південь від середньої течії Стугни на південь від Василева (сучасне м. Васильків):
“Гюрги же то слъıшавъ и иде черес боръ к Верневу и ѿтолѣ иде за валъ и ста оу Бьзѧницѣ. ту бо надѣӕшетьсѧ . Галичкого кн҃зѧ Володимира.”
Використано джерела: Радіо Свобода, Вікіпедія, Фейсбук сторінка Сухопутні війська, Історія України, Міська спеціалізована молодіжна бібліотека.
