Його звати Єгор. А ще його називає “тато” маленька чотирирічна дівчинка з великими очима – Маріса.⠀
Колись Єгор керував відділом продажів на одному з виробництв. Але більше року тому обрав шлях військовослужбовця.
Тепер виконує бойові завдання в складі мобільної вогневої групи.
У його серці маленька Маріса, яка знає, що тато бореться з “монстрами”, щоб захистити її сон. Донька надсилає Єгорові малюнки підтримки, які він дбайливо зберігає серед особистих речей.
– Спілкуватись з донькою по відеозв’язку – як світло серед пітьми,– з посмішкою каже Єгор.⠀
У цьому пеклі війни він залишається тим самим татом, який тримає донечку на плечах і розповідає їй казки. Людиною, яка не втрачає себе серед темряви.
Бо любов – це теж зброя.⠀
Він воює за неї і за її майбутнє. За кожну дитину, що повинна рости під мирним небом.
