Коли «загиблий» повертається додому
Це важко вкласти в голову.
Понад три роки людину вважають загиблою. Документи оформлені. Формулювання холодні й остаточні. Але рідні попри все чекають.
І раптом — повернення.
Під час чергового обміну полоненими до України повернувся захисник Назар Далецький. Боєць, якого ще з вересня 2022 року офіційно вважали загиблим. Людина, для якої вже мовчки запалювали свічки. Людина, за яку продовжували молитися — всупереч усьому.
“Під час сьогоднішнього обміну полоненими до України повернувся житель нашої громади — Далецький Назар, житель с. Великий Дорошів. Якого ми з болем у серці вважали загиблим ще з вересня 2022 року. Він жив. Він вистояв. Він повернувся. Це диво, вистраждане мужністю, вірою і любов’ю тих, хто не переставав чекати. Це нагадування кожному з нас поки є хоч найменша надія — вона варта того, щоб за неї триматися”, – йдеться у повідомленні Куликівської селищної ради.
Статус, який не приймають серцем
«Зник безвісти» — це не відповідь.
«Загинув» — теж не завжди крапка.
В Україні тисячі родин живуть у цій міжчасовій тиші. Коли розум наче погоджується з паперами, а серце — ні. Коли кожен дзвінок збиває подих, а кожна новина з обмінів змушує вдивлятись уважніше.
Мабуть, у кожного з нас є такі знайомі батьки, дружини, брати. Ті, кого не влаштовує фінал без тіла, без прощання, без правди. Вони чекають — навіть тоді, коли надія виглядає майже зухвалістю.
Історія Назара
Назар Далецький — учасник АТО, боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. З перших днів повномасштабної війни він знову став до зброї.
У травні 2022 року зв’язок із ним обірвався. Спочатку — зниклий безвісти. Згодом родині повідомили про загибель у Куп’янському районі Харківщини. Дата — 25 вересня 2022 року. День його народження.
Та історія не завершилася тоді.
У 2025 році з’явилися перші свідчення від звільнених із полону українських воїнів: Назар живий. Потім — підтвердження ще від одного. І ще. Родина трималася за ці слова, як за останній міст над прірвою.
І сьогодні він повернувся.
Навіть у найтемніших списках іноді лишається живе ім’я.
Повернення Назара — нагадування всім: поки немає тіла — немає остаточної крапки. Поки хтось чекає — історія не завершена.
І дуже хочеться, щоб кожне таке чекання закінчувалося кроками додому.
