Активістка з Караганди (місто в Казахстані), одна з лідерів бурятського національного руху, Марина Ханхалаєва звертає увагу українців на те, що “хороших рускіх” не існує.
Зі свого боку додамо, що загравання української влади з представниками т.зв. російської опозиції, показова видача українських паспортів медійним москвинським особам без розбору, всовування їхніх спікерів в наш інформаційних простір – це небезпечний шлях. У нас є тимчасові ситуативні союзники серед росіян, які нищать російських загарбників у складі Російського Легіону поряд із солдатами Збройних сил України. Проте вони виборюють СВОЮ свободу і ведуть боротьбу за СВОЮ країну, лишень цілі і мета у нас на даному етапі співпадають. І ми цінуємо їхній, дійсно, значний внесок у Перемогу Добра над всесвітнім злом, втіленням якого є росія.
Далі ж мова піде про паразитів на тілі всесвітньої боротьби з мперською московією і про тих, хто вже бачить себе вигодонабувачами здобутків, политих кров’ю українців.
Бурятські активісти теж дедалі частіше говорять про незалежність, висловлюються про те, що їх не влаштовує у сучасній політиці росії. Цей дискурс стрімко посилився після повномасштабного вторгнення росії до України.
Інформаційна пастка
Написане нижче буде корисне для қазақів [казахів], наших журналістів, ютюберів та ін. акторів інформаційного поля.
У перший рік активної фази російсько-української війни Україна отримала перемогу на інформаційному фронті. Кремлівські пропагандисти були покладені на лопатки, і в цьому положенні залишаються досі (вони актуальні лише для таких же совків і запутінців).
Проте Україна випустила з уваги тили. А там, в тилах, поступово розширюючись, є присутньою російська еміграція. Емігранти нав’язали українцям власну повістку.
Розглянемо пару наративів, які успішно (і навіть руками українців) просувають росіяни, нібито, ліберали.
Спочатку вони вселили думку про те, що влада путлера може бути зметена виключно завдяки перемозі України. Це дозволяло їм не робити активних дій, наприклад, в агітації російських військ розвертати свої багнети додому, хоча, ми пам’ятаємо, який ефект здобув похід Пригожина на Москву. Навіть з його невеликими частинами з’явився шанс змінити ситуацію в росії і, отже, на українському фронті.
Цей же наратив звільнив російських псевдолібералів від необхідності розглянути і випробовувати розхитування внутрішньоросійської ситуації шляхом підйому, підтримки визвольного руху регіонів і просування цього варіанту скидання режиму путлера.
Погодьтеся, цей варіант розвитку подій радикально змінив би ситуацію на фронті і Україна, на пів року залишена без військової допомоги Заходу, отримала б допомогу усередині росії. Я ж не кажу про те, що характер війни повністю б змінився. Причому, змінився б так, як путлер і його команда не чекали.
Чому російські псевдоліберали не використали ці сценарії, які, поза сумнівом, могли стати реальною допомогою Україні, більше того, об’єднали б російський народ, що втратив гідність, у боротьбі з українцями, де кожен би боровся за свою свободу? Тому що “ліберали” не бажають втрачати колонізовані території і народи.
Ба більше, вони за рахунок колонізованих народів відмивають репутацію “російського солдата” (мовляв, звірствувала орда).
Вони не лише не допомогли Україні, але і всіляко перешкоджають тим силам, які просувають на заході ідею про звільнення російських колоній, як оптимальний варіант закінчення і війни, і влади чекістів, що з’їхали з котушок.
Псевдоліберали вселяють євродепутатам думку про те, що інші народи “нездатні жити без росії”, що “ядерна зброя розійдеться по декількох країнах”, що “почнеться громадянська війна” і ін. Так й нема, на їх думку, ніяких поневолених народів, як немає і “інших народів”. А якщо і є 10-20% на своїх одвічних територіях, то путлер їх помітно утилізує.
І навіювання ідеї про те, що “тільки перемога України” зруйнує режим путлера, дозволяє псевдолібералам сидіти на березі і чекати, коли по річці пропливе труп їх ворога.
Вони визначили Україні роль визволителя, і українці платять власними життями за можливість російської опозиції повернутися додому переможцями.
Вони за роки війни налагодили зв’язок з українцями, домоглись їх довіри, і Україна на правах переможця буде вирішувати, що саме вони (“хороші росіяни”) повинні будуть отримати владу в росії.
Таким чином, Україна, що бореться за свободу, мимоволі сприятиме подальшому закабаленню десятків народів. Не лише закабаленню, але і пограбуванню, тому що саме для цього вони потрібні росіянським псевдолібералам.
Інший можливий варіант допомоги Україні в перемозі на рф.
Чичваркін два роки плаче про те, що потрібно рятувати росіян, давати їм притулок на заході. Вони ж такі освічені, розумні, “сто тисяч айтішніків” і ін. Питання: ці сто тисяч геніальних комп’ютерників скільки зламали і “поклали” сайтів держорганів, військових об’єктів та ін. в рф за два з гаком роки? Де їх вклад в перемогу України? Тим паче, що Україні приписується війна не з агресором – росією, а з саме путлером. Якщо це війна з путлером, а не рф, то чому така нерішуча російська еміграція в доєднанні до цієї боротьби?
Якщо емігрували “вершки російської нації”, то чому це “кращі люди”, маючи інформаційні ресурси, не знайшли можливості впливати на росіян в росії, не стали пояснювати їм провину і відповідальність, порочність мілітаризму і шовінізму, натомість звівши усі дискусії і засудження до путлеровскої кліки? Це путлер вбиває на фронті, бомбить українські міста?
Усі ці “уми” замість того, щоб шукати шляхи наближення перемоги і свободи України, колонізованих народів, думати про оптимальний шлях деколонізації величезної території і ін., займаються полосканням кремлівської білизни.
Ці “кращі уми” замість нав’язування власної повістки і запуску своїх лебедів, рефлексують з приводу того, що відбувається, будуючи припущення в дусі “що він мав на увазі?
Це люди, що ймовірно, претендують на звання носіїв високих моральних цінностей, навіть не жаліють свій народ, який став гарматним м’ясом. Вони не здатні подумати про те, що росіяни тепер сотню років відновлюватимуть свою чисельність (і на це мало шансів).
Тепер російські псевдоліберали роблять наступний крок. Каспаров позначив нову бінарну опозицію. Виявляється, воюють не росіяни і українці. На думку Каспарова, українці воюють виключно проти путлера і його режиму. А куди поділася росія, яка напала на Україну? Легким рухом руки Каспарова вона виведена з конфлікту, і російський народ, рф виявляються ні при чому.
Що означає ця підміна? Це означає, що, як тільки Україна переможе і до влади прийдуть псевдоліберали, російський народ не повинен понести покарання (демілітаризація, дешовінізація і ін.), тому що він – теж жертва путлерівського режиму. Україну годуватимуть вдячностями за те, що вона звільнила російський народ. І? І все. До влади прийдуть “правильні” і вони проситимуть зняти санкції і іншу допомогу при повторній побудові демократії (!) і просуванні ліберальних цінностей (!) в імперії (!).
Ходорковський вже на старті. Він навіть примудряється погрожувати, що “не дозволити” ініціативним емігрантам, які ламають його стратегію. Спочатку засунули і позбавили права голосу представників колонізованих народів, тепер погрожує Півчим і іншим неслухняним. Ходорковський такий же автократ і імперець, як і переконані путлеровці.
У недавньому інтерв’ю Ходорковський виступив з істинним (імперським) обличчям. Він, можна сказати, дає майстер-клас, як морально і інтелектуально оголитись за півтори хвилини.
Ходорковський про бурятів і Тьмутаракань, див. хв.: 9.00-10.30.
Він каже про бурятів наступне: “Вони говорять про те, що не ми усі люди, що мешкають в цьому регіоні, повинні визначати життя нашого регіону. Тому що, якщо сказати, ось ми, люди, які мешкаємо на цій території, повинні визначати життя нашого регіону, так як саме ми вважаємо за потрібне, це федералізація. А ось у той момент, коли люди починають говорити, ви знаєте, ось наш регіон називається Тьмутаракань (!), і нас тут в Тьмутаракані 30%, але ми хочемо визначати життя цього регіону, а 70% людей інших етнічних груп -це люди другого сорту. Ось це зовсім інша історія і ця історія називається етнічними чистками, ніде по-доброму не закінчувалися”.
По-перше, потрібно поставити питання, чому 30% корінних мешканців? Що стало з більшістю корінних жителів? Звідки і з яких розрахунків з’явилося 70% не корінних? Говорячи А, слід говорити і Б.
На незгоду журналістки з назвою Тьмутаракань Ходорсковськй ще більше погіршив ситуацію: “Ну, я вибачаюся. Я не став брати якусь назву конкретного регіону. Ми не обов’язково повинні говорити про Бурятію. Ми можемо говорити про Башкирію, ми можемо говорити про Татарстан, ми можемо говорити про Мордовію або про інші регіони. Ну, я обрав таку чудову (!) назву яка в казках зустрічається. Це – Тьмутаракань”.
Поцікавтеся, що таке Тьмутаракань, ви здивуєтеся рівню “вченості” Ходорковського.
Резюмуючи, відмічу, що серед російської опозиції немає тих сил, людей, які можуть змінити рф і російський народ. Тому що вони самі імперці, шовіністи, і багато хто навіть не усвідомлює цього (не розуміють, дискутують: що це таке? хіба ми – імперці?) або не бачать в цьому нічого поганого.
І тому справа не лише в путлері, але в росії, яка має бути знищена, як імперське утворення. На її уламках мають бути відновлені колишні національні території.
Наступний крок, який робить російська еміграція -це налаштовування українців проти колективного Заходу. Невдоволення українців недостатньою допомогою Заходу зрозуміле і виправдане. Але втратити цих союзників не можна. У перші тижні після 24 лютого 2022 року, поки Захід вирішував, що робити, Україні допомогла Туреччина байрактарами, вивезенням зерна, видачею азовців. Тепер Туреччину майже не чути в контексті російсько-української війни. Чи виправдана втрата або зневага союзниками?
Українці можуть дорікати або інакше впливати на захід, але не російська еміграція, що знайшла там притулок і, що важливо, не робить те, що сприяло б завершенню війни в Україні (див. вище).
Так, це перенесло б війну всередину рф, але хіба не повинні росіяни розрубати вузол, який зав’язувався при їх активній участі? Хіба, бачачи страхітливі і несправедливі жертви українців, не час росіянам викликати вогонь на себе?
Не знаю, як увесь український народ, але, судячи з ютюб-каналів, українці дивляться на те, що відбувається, очима багато в чому російській еміграції, чекаючи їх пояснень, роз’яснень і, тим самим, потрапляючи в пастку російської повістки.
Небезпечно дивитися на світ чужими очима. Зміщується ракурс, а за ним і оцінки, інтерпретації, рішення.
Я можу помилятися, але так бачиться ситуація з боку. І у нас давно немає, як у частини українців, зачарованості російськими спікерами/журналістами/ЛОМами, яких ми не знали, про яких не відали останні два-три десятиліття.
Про інші пастки -наступного разу. А поки зверніть увагу на те, коли Україна стала втрачати домінування на інформаційному полі і хто його зайняв.
Қазақським жураналістам і ютюберам потрібно бути розбірливими у виборі запрошених спікерів і не заводити на наше информаційне поле імперців, навіть якщо вони позиціонують себе лібералами.
Прим. Мyrotvorets.news:А вже як нашим медіяповіям потрібно бути розбірливіше – слів не вистачає. З приходом до влади шоу кварталу, спікерами і носіями наративів стали москалі, “хороші русскі” і інша нечисть з малороським нахилом.
