Жив був у Харкові Володимир Алієв. Людина не публічна. У 2014 році він вирішив, що “хунта” прийшла його вбивати, чи може вирізати його російськомовну щелепу, чи може ще якісь причини знайшов. Та поїхав він воювати за свободу «лнр».
Йому дали позивний Дядя і відправили в козачий полк.
Якихось даних про його бойовий шлях немає, де він там і що наробив невідомо.
Але у 2018 році в Харкові його знайшли ці злі карателі з СБУ. Вилучили в нього вдома зброю, наркотики й закрили дядю на СІЗО.
Щось він там трохи посидів, навіть декілька судів було по справі. Але дядя не розгубився і написав заяву на обмін.
29 грудня 2019 року Володимира Алієва обміняли та він знову потрапив на окуповані території Луганської області.
11 травня 2020 року дядя прийшов до військкомату Ленінського району міста Луганськ. Як він потім пояснить, що нічим сім’ю годувати, роботи не має. Тому що ж робити, піду знову воювати.
А вже 18 травня його призначать в «батальйон територіальної оборони “лнр” в/ч Л-16261» в селі Хорошему Слов’яносербського району. Де йому видадуть зброю та військову форму. І скажуть обороняти село (яке доволі близько до лінії розмежування)
Цього разу дядя “прослужив” до 22 серпня 2020 року. Мабуть, втомився та самовільно поїхав додому. Поїхав через РФ. Спокійно перетнув кордон з Україною на Гоптівці та доїхав до місця проживання в Харкові.
Цього разу він вирішив не чекати, коли до нього знову прийде СБУ, надихнувся програмою «Повернись додому» і пішов здаватися.
В жовтні 2020 року проти нього відкрили кримінальне провадження за участь у терористичній організації. Довго не було ніяких судів, нічого.
І, нарешті, на п’яте лютого 2021 року призначили засідання в Комінтернівському районному суді.
П’ятого лютого 2021 року Комінтернівський районний суд міста Харкова постановив звільнити Алієва Володимира від кримінальної відповідальності.
