“І все за якийсь сраний місяць, який був так давно, але 7-й рік тебе флешбече туди…” – спогади десантника


Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько — «кіборги»

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.

Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. У цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході.

Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми.

20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з термінала, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.

За час боїв українська армія вибудувала оборону, створивши лінію укріплень навколо злітної смуги по периметру навколишніх сіл — у Пісках, Водяному, Опитному, біля вентиляційного ствола шахти Бутівки.

Alexandr Morozov
95 ОДШБр

Не люблю середину січня.

Не люблю цілий місяць з 16 го січня по 20 лютого. І не через те, що в ці дні я майже не сплю. Багато курю. Мало говорю. І постійно дивлюся десь туди… В якусь глибоку моторошну даличину свого минулого, в якому цілий місяць можна сідати і відмічати день народження, який був майже що дня…

Досить багато всього, настільки багато, що дехто за все життя стільки не пережив як люди в ДАП, Піски, Катер, Спартак, Бутовка, Дебальцево…

І все за якийсь сраний місяць, який був вже так давно, але 7й рік тебе флешбече туди…

7й сука рік ти не хочеш щоб загинули твої пацани, а їх сьомий рік уже нема…

7й рік ти підшучуєш, що тебе случайно зимою 15 го “похоронили” а могли б і не случайно…

Сім років, а ти і нині там…

Олександр Морозов: ДАП…
Взльотка і досі сниться.
Дякую незламні.

Доставка продовольства в ДАП по “дорозі життя”.

Відео: Євгеній Жуков, позивний “Маршал”.

Donate to Myrotvorets

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.