«В обіймах родини»: українська історія війни увійшла до списку найкращих фото року National Geographic

Джерело: УП.

Світлина родини переселенців із Донеччини, яка нині живе на Полтавщині, потрапила до переліку найкращих фотографій 2025 року за версією National Geographic. Знімок став частиною багаторічного документального проєкту й водночас — тихим, але дуже точним свідченням того, як виглядає життя під час війни, коли вона вже не новина, а щоденність.

Фото має назву «В обіймах родини», його авторка — англійсько-шведська фотографка Анастасія Тейлор-Лінд. У кадрі — маленький Тимофій Цвєтков і його тітка Ольга Грінік. Вони тримаються за руки. Напруга читається без підписів.

На хлопчику — футболка з написом «Мій тато носить форму ЗСУ». І цього вже достатньо, щоб зрозуміти контекст без жодних пояснень.

Тиша, яка говорить голосніше за вибухи

В описі до світлини National Geographic зазначає: жінка тримає племінника за руку, ніби намагається заспокоїти й захистити його від подій, які відбуваються десь там, за межами подвір’я. Іронія в тому, що за кадром усе було максимально буденно.

Сім років довіри замість «разового кадру»

Анастасія Тейлор-Лінд та її колега, українська фотографка Аліса Сопова, документують життя цієї родини вже сім років. Вони є авторками проєкту «5 км від лінії фронту» (5K From the Frontline) — серії знімків про побут, дрібні радощі й великі втрати в умовах війни.

Фотографки знімали Грініків у різні періоди:
— коли ті тікали з міста в місто,
— коли народжувалися діти,
— коли чоловіки один за одним йшли до війська.

У 2022 році Тейлор-Лінд зафіксувала дім родини в Авдіївці — буквально перед евакуацією. Згодом будинок зруйнували російські обстріли. Фото залишилося. Дому — ні.

“Хоча я мала багато планів щодо пошуку “головних героїв” для своєї історії, насправді це Грініки обрали нас. Не завжди можна знати, з ким у тебе виникне зв’язок. Він має ґрунтуватися на щирому взаємному інтересі та довірі”, – каже фотографка.

Зйомки зазвичай відбуваються один-два рази на рік і тривають кілька днів. За цей час у родини з’явилися навіть власні ритуали: перед початком — пікнік із курячими крильцями, смаженою картоплею та овочами з городу.

«Чарівна нормальність» на тлі війни

National Geographic описує ці світлини як фіксацію «чарівної нормальності».

“Чарівна нормальність, яку Тейлор-Лінд зафіксувала на знімках, де малюки стрибають з меблів чи дитина дрімає на траві, порушується, коли віддалений гуркіт обстрілу стає моторошним фоновим шумом”, – пише National Geographic.

Їхгв фото не про фронт. Але вони — про війну. Про ту її частину, яка не потрапляє в зведення Генштабу.

Війна торкнулася й фотографки

Сама Анастасія Тейлор-Лінд також постраждала від російської агресії. У 2023 році вона отримала травму мозку під час ракетного удару по піцерії в Краматорську. Війна, яку вона роками документувала, вдарила безпосередньо по ній.

Кадр, що не кричить — і тому запам’ятовується

Отже, світлина української родини серед найкращих фото року. Це про видимість. Про те, що світ знову і знову бачить: за словом «переселенці» стоять конкретні люди, руки, погляди, футболки з важливими написами і дитячі дорослі очі.