Морщинов Іван Миколайович, 1990 р.н., в/ч 01007, 589 мотострілковий полк.

Зек розповідає, як потрапив на війну.

Читати монотонним голосом:

-Ну, я мальохо випіл піва, поєхал к отчіму жени, піздюдєй навалял. Пока тот лєжит, хотєл уйті, но тут ета вєрьовка на глаза попалась. Я взял і пріваязал к нєму одін конєц, второй к бампєру, да і прокатіл по сєлу. Ну чо, тот заявлєніє накатал. Ну мєня вєздє пізділі, спєрва в отдєлє, потом на івеес. Потом контракт сунулі.

Тут вся преславута русска душа. Випив – драка – сів – випив – вбив – сів. Міг піти вже, але мотузка винна, на очі влізла. А в москвина інстинкт садизму з молоком матері передається. Бачиш мотузку – дій. Це ж тільки у психічно хворого московита може виникнути ідея тягнути родича на мотузці за машиною по селу.

Далі чмо розповідає про штурмове м’ясо в російській армії, які втрати російських фашистів він бачив на власні очі і як жорстко у них діють зарадотряди.

-За два дня 30 человек только на моих глазах погибли. Если раненый и передаешь по рации, чтоб откатиться – не дают добро, говорят “вперед идти”. Если пятисотишся на передке, то тупо обнуляют. Там сидят специальные люди, которые ждут таких, ждут приказа.

-Пацани начинают бежать, их камикадзе доганяет. Отрывает руки, ноги, голову. Человек просто разлетается.