Депутат-слуга Бужанский (тот, что призвал побить активистов снёсших барельеф Жукову в Одессе) в своём Телеграме обвинил политиков в завышении числа жертв Голодомора ради спекуляций на этой теме и призвал “не делать свою фальшивую скорбь гротескней и не бросать на весы смерти всё новые и новые цифры про миллионы смертей…”.
– Дело в том, что многие поклонники Бужанского и не могут считать Голодомор трагедией – они ведь бенефициары этого преступления – их предков завез сюда сталин и заселил в дома убитых им руками стоявшей с заслонах красной армии. Смертью несчастных людей они получили все на шару! Чего же им горевать-то? А вот “цифры про миллионы смертей” их оскорбляют.
А чего Вы хотели после 100 лет отрицательного отбора?
luka131:
Лучших представителей нации расстреливали, отправляли в концлагеря, депортировали, морили голодом, тех, кому повезло, вытаскивали в метрополию, а остальным жестоко промывали мозги.
Совок сдох, но вырастить приличное количество хомо советикусов он успел.
У 1933 році росіяни селилися в хати українців, де ще лежали мертві тіла.
Історик Ніна Лапчинська:
Українським селянам, яким пощастило втекти від голоду, повернутися у власні домівки не вдалося, бо в них вже жили переселенці з Росії.
Після того, як українські села вимерли, в СССР в серпні 1933 року було створено Всесоюзний переселенський комітет, який мав набрати на заселення в села України селян з інших країн, які могли б працювати на землі. Були також обрані і території, звідки мали вести вербування. Це центральна чорноземна область Російської Федерації, західна область, нині це Смоленська область і окремі райони інших сусідніх областей, Іванівська область, Горківський край, а також Білорусь.
Понад 300 ешелонів з росіянами прибули на Донбас. І це був лише початок. У цих людей не було української батьківщини, а був СРСР і радянський патріотизм.
В багатьох хатах лежали неприбрані трупи, бо нікому було їх поховати. Російським переселенцям виділялися великі кредити на придбання будівельних матеріалів, на перевезення великих груп людей.
Як з’ясувалося пізніше, переселенці з Росії не хотіли працювати на землі. Це тяжка праця, а вони ніколи не займалися землеробством так, як ним займалися українці в Україні. Коли вони опинилися на землі, вони захотіли швидше з неї втекти. Але я не бачила документи про їх повернення. Скоріше за все багато з цих людей переїхали працювати на шахти.
