«На Заході немає дефіциту коштів, на Заході є дефіцит спроможності, а у нас є дефіцит коштів. Давайте координуватися разом”, – генеральний директор ТОВ «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас.

Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни стрімко наростила виробництво, рапортує українська влада. Однак левова частка виробників – це приватні компанії, які тримають головні позиції у багатьох сферах, зокрема виробництві БПЛА, бронетехніки та навіть зброї. І у них постає питання у фінансуванні в умовах обмежених можливостей отримати достатньо держзамовлень. Допомогти в цьому можуть наші союзники у боротьбі з російським агресором.

29 вересня  пресслужба данського Міністерства оборони повідомила про домовленість з Україною про інвестиції в українську оборонну промисловість на загальну суму 4,2 млрд данських крон ($628 млн). Для цього Данія використовує в тому числі доходи від заморожених російських активів. 

Повідомляється, що міністр оборони Троельс Лунд Поульсен у неділю, 29 вересня, перебуває в Києві, де він разом із міністром оборони України Рустемом Умєровим і міністром стратегічних галузей промисловості Германом Сметаніним підписали протокол про наміри продовжити співробітництво щодо конкретних придбань в українських оборонних підприємств на загальну суму близько 4,2 млрд данських крон (понад 628 млн доларів), передає Цензор НЕТ.

Придбання буде профінансовано на суму 1,3 млрд данських крон, які уряд за підтримки данського парламенту виділив на ці цілі, та 2,9 млрд данських крон із заморожених російських активів, які Данія має перевести в готівку від імені ЄС.

Раніше повідомлялось, що ЗСУ отримали 18 САУ “Богдана”, які профінансувала Данія.

Як заявив в інтерв’ю BBC Україна генеральний директор ТОВ «Українська бронетехніка», яка є найбільшим приватним виробником військової техніки, Владислав Бельбас, “головна проблема українського оборонно-промислового комплексу – це брак коштів та брак координації виробничих спроможностей. Вирішити її можна за допомогою стратегії прямої підтримки від західних урядів.”

За його словами, на сьогодні український бюджет не може покривати всі виробничі можливості.

«І тут дуже правильна стратегія була би прямої підтримки виробників, чи прямих закупівель. Тобто, щоб іноземні держави напряму закуповували в українських підприємств-виробників певну техніку чи зброю. Нашими західними партнерами вже сформовані так звані коаліції компетентності, наприклад, є інформація про те, що вже закупили «Богдани», – заявив він.

«На Заході немає дефіциту коштів, на Заході є дефіцит спроможності, а у нас є дефіцит коштів. Давайте координуватися разом, враховуючи ці два параметри і так ми зможемо розв’язувати питання дефіциту коштів всередині країни шляхом залучення зовнішніх коштів», – додав Бельбас.

“Українська бронетехніка” пропонує озброєння за конкурентними (дешевше, ніж на заході) цінами.

Ось як пояснює цей феномен Владислав Бельбас:

Дивіться, в першу чергу це формування цінової пропозиції. Зараз, на жаль, війна, а війна – це спекуляція. Ціни, які ми отримуємо від багатьох постачальників, вони маніпулятивні, спекулятивні. Це погані слова, але вони є, це наше сьогодення. Це перше. Тобто всередині країни ми розуміємо, що на даний момент ми не стільки ведемо бізнес, скільки займаємося питаннями обороноздатності, забезпечення і так далі. Для когось, західної компанії чи будь-якого постачальника – це питання бізнесу, питання прибутку, для нас це питання виживання.

У нас не буде куди продавати завтра, якщо ми будемо щось виробляти дорого, чи довго, чи невчасно сьогодні.

По-друге, це маркетингова наша позиція. Тобто ми і орієнтуємося, і намагаємося, і розробляємо свої продукти – при розробці, наприклад, міномета у нас стоїть технічне завдання зробити його дешевшим, ніж аналоги чи конкуренти. При розробці автомобіля у нас технічне завдання стоїть розробити його дешевше.

Раніше в інтерв’ю «Мілітарному» генеральний директор ТОВ «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас наголосив, що за умови завчасного контрактування на наступний рік «Українська бронетехніка» може наростити виробництво продукції в рази.

Цього року ми плануємо виготовити декілька сотень машин «Новатор» – більше, ніж за п’ять попередніх років. Таких темпів вдалось досягти завдяки правильному плануванню виробництва. Якби я мав замовлення на наступний рік вже зараз і воно було б співмірне з тим, що вже є, я міг би спокійно збільшити обсяги виробництва в два-три рази, – каже він.

За його словами, бронемашини від «Української бронетехніки» дешевші на 20-30% за іноземні аналоги.

Він також розповів, що на 2024 рік компанія повністю завантажена замовленнями, однак могли б робити більше.

«Зараз все завантажено на 100%, однак це не означає, що ми робимо так багато, як могли б. За умови завчасного контрактування на наступний рік ми могли б в рази наростити виробництво. Цього року у нас був період, коли ми кожні два місяці подвоювали виробництво бронеавтомобілів», – розповів він.

Наскільки Україна може сама себе забезпечити боєприпасами, чи все-таки критична залежність від Заходу збережеться ще довгий час?

Під час інтерв’ю ВВС Україна Владислав Бельбас пояснює

Найближчим часом не зможе. Це дуже складне і болюче питання для військових, але таких перспектив у нас немає. Чому?

По-перше, вже виходило декілька західних аналітичних матеріалів щодо цього. Так от, за даними їхніх аналітиків, росіяни виробляють 3 мільйони артилерійських пострілів, а весь західний світ, який нам допомагає, 2 мільйони. Більш свіжий приклад такий — це Fox News. Вони опублікували, що Росія виробляє в три рази більше, ніж весь західний світ, при цьому в чотири рази дешевше, що стосується артилерійських пострілів. А це дуже важливо.

При тому, що в Україні відсутнє порохове виробництво, а це основний компонент артилерійських пострілів. У нас відсутнє виробництво тротилу, в Рубіжному (нині окуповане місто в Луганській області. – Ред.) раніше був завод з його виробництва, тобто зараз у нас немає вибухової речовини. Тому, звичайно, що ми залежні в першу чергу.

А по-друге, ще є таке питання, як технічна спроможність чи виробнича спроможність. В західному світі немає питання в грошах, немає їх відсутності. Там питання, на жаль, в організації виробництва. Мільйон пострілів пообіцяли нам 155-мм ще в 2023-му році. В травні цього року нам сказали, що щось постачається, а до серпня вже ближче взагалі ніхто про це не говорить. І ми насправді не знаємо, чи він поставлений, чи він не поставлений.

Тобто ми бачимо, що навіть при наявності коштів, є більша проблема організації такого виробництва. Навіть в країнах, де немає обстрілів, де немає відключень світла, де немає відкритих реєстрів, можливості ракетного знищення і так далі. Тому, звичайно, що в Україні організувати таке виробництво буде в сотні разів складніше.