Комунізм = нацизм. Чехія ухвалила закон, що прирівнює пропаганду комуністичної ідеології до нацистської
Президент Чехії Петр Павел підписав історично вагому поправку до Кримінального кодексу країни. Згідно з новим законом, пропаганда комуністичної ідеології прирівнюється до нацистської — і за це тепер можна отримати до п’яти років тюремного ув’язнення.
Про це повідомляє Euractiv, посилаючись на заяву від 17 липня.
Закон націлений на осіб, які «створюють, підтримують або пропагують нацистські, комуністичні чи інші рухи, що спрямовані на придушення прав і свобод людини або розпалювання расової, етнічної, національної, релігійної чи класової ненависті».
Прийняття поправки ініціювали історичні інституції країни — зокрема Інститут вивчення тоталітарних режимів. Вони вказували на правовий дисбаланс: нацизм заборонено й карається, тоді як комуністична пропаганда залишалась фактично легальною, попри трагічний слід, залишений нею у Чехословаччині. Тепер, вважають у Празі, історична справедливість відновлена.
Втім, не всі аплодують.
Комуністична партія Чехії та Моравії (KSČM), яку очолює депутатка Європарламенту Катержина Конєчна, назвала поправку політично вмотивованою атакою на інакодумство. Зараз партія не представлена у парламенті, але нещодавні опитування показують, що новий альянс набирає 5% підтримки – цього достатньо, щоб повернутися до нижньої палати за підсумками виборів у жовтні.
А як це працюватиме?
І тут починається правова сіра зона. Як саме буде застосовуватись закон — поки що незрозуміло. Чи означає це, що з’їзди KSČM підуть у підпілля? Чи будуть кримінальні справи за червоний прапор або цитату з Леніна? Поки що це залишається відкритим питанням.
Правозахисники застерігають: боротьба з ідеологією не повинна переходити у боротьбу з думкою. Тим часом Павел, колишній генерал НАТО, робить акцент на захисті демократії — і, схоже, вбачає в новому законі більше щит, ніж меч.
🧩 У підсумку маємо цікавий правовий експеримент: комунізм і нацизм офіційно поставлені в один ряд. В історичному контексті Центральної Європи — це не просто символічний жест, а радше дзеркало болючого минулого. А як це позначиться на політичному теперішньому — побачимо вже після жовтневих виборів.
