▪️Станом на початок 2026 року повітряні сили РФ отримали від Новосибірського авіазаводу загалом 212 літаків Су-34, серед них сім прототипів і передсерійних машин.
▪️У 2024 році підприємство передало військовим 16 серійних літаків.
▪️У 2025-му — ще 18.
Таким чином, виробництво Су-34 продовжує працювати стабільними темпами, попри західні санкції проти російського оборонно-промислового комплексу.
Новосибірський авіазавод залишається єдиним підприємством у Росії, яке серійно випускає Су-34. Чергову новозібрану машину в заводському покритті помітили 1–2 серпня під час авіашоу Viva Avia на аеродромі Мочище в Новосибірську. Це свідчить, що виробнича лінія продовжує працювати й у 2026 році.
Водночас Росія втрачає Су-34 значно швидше, ніж може їх нарощувати. За даними Oryx, після початку повномасштабного вторгнення підтверджено знищення щонайменше 43 таких літаків. І це лише випадки, для яких існують фото- або відеодокази, тому реальна кількість втрат може бути вищою.
За нинішніх темпів російський завод здатний виробляти близько 18–20 нових Су-34 на рік. Цього вистачає для часткового поповнення бойових втрат, але недостатньо, щоб швидко збільшувати кількість таких літаків у російській авіації.
Для РФ Су-34 має особливе значення у війні проти України. Ці винищувачі-бомбардувальники активно використовують для застосування керованих авіабомб по українських позиціях і населених пунктах. Літаки можуть завдавати ударів із великої відстані, що дозволяє їм часто залишатися поза зоною ураження української ППО.
Су-34 перебуває на озброєнні російської авіації з 2014 року та створювався як заміна застарілим Су-24. Росія також продовжує програму виробництва модернізованих Су-34М.
При цьому українські удари дедалі глибше дістають до російської військової авіації. У квітні 2026 року українські безпілотники атакували об’єкти в районі Челябінська, приблизно за 1800 км від України. На аеродромі Шагол, за повідомленнями, були уражені, зокрема, Су-57 та Су-34.
Отже, російський авіапром зберіг можливість серійно випускати Су-34 навіть під санкціями. Однак нинішні обсяги виробництва радше дозволяють Москві підтримувати парк на тлі бойових втрат, ніж створюють умови для його швидкого розширення.