3 березня 2022 року російсько-фашистські окупаційні війська захопили Бучу — місто на північно-західних підступах до Києва. Це стало частиною стрімкого наступу РФ з території Білорусії, який у Кремлі розглядали як швидкий удар по центру управління української держави.

Одразу після початку повномасштабного вторгнення російські колони рушили на столицю через північ Київської області. Марш-кидок на Київ, у якому брали участь тисячі одиниць техніки, мав на меті захоплення столиці та політичне «обезголовлення» країни. Саме на цьому напрямку опинилися Буча, Ірпінь, Гостомель, Мотижин та інші населені пункти Бучанського району.

Неевакуйовані міста

Попри очевидну загрозу з півночі, ці міста не були завчасно евакуйовані. Частина мешканців не змогла виїхати самостійно, бо залишилися через публічні запевнення влади про відсутність прямої небезпеки для цивільних.

24 лютого народна депутатка від партії «Слуга народу» Василевська-Смаглюк публічно закликала українців не евакуйовуватися. Подібні меседжі лунали й з інших офіційних джерел. Паралельно тисячі людей у паніці залишали Київ власними силами — і частина з них загинула під жахливими обстрілами на Житомирській трасі.

Ці заяви й рішення стали фатальними для багатьох цивільних, які залишилися в зоні прямої окупації.

Те, що сталося в Бучі

Після відступу російських військ світ побачив реальні наслідки окупації. Бучанська різанина стала одним із найзадокументованіших воєнних злочинів російської армії.

Йдеться про масові вбивства мирних мешканців, викрадення, катування, зґвалтування — зокрема дітей — та системне мародерство. Людей розстрілювали зі зв’язаними руками, тіла знаходили зі слідами тортур і пострілами в потилицю. Це не були випадкові жертви бойових дій — це був цілеспрямований терор.

За підтвердженими даними, у Бучі було вбито понад 637 цивільних. Міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що кількість загиблих перевищує масштаби різанини у хорватському Вуковарі під час балканських воєн.

“У неї вирвані нігті, вона чинила опір”: 23-річна Карина з Донбасу зустріла свою жахливу смерть в Бучі

Фіксація і відповідальність

Українські війська увійшли до Бучі 1 квітня 2022 року.

Одразу після цього почалася масштабна фіксація злочинів: фото, відео, свідчення очевидців, супутникові знімки. Значна частина доказів уже використовується міжнародними слідчими органами й стане основою майбутнього трибуналу над Російською Федерацією.

Буча — це прямий наслідок свідомого вторгнення, брехні, недооцінки загрози та рішень, за які доведеться відповідати — як тим, хто стріляв, так і тим, хто запевняв, що загрози немає.

Ці сторінки вже вписані в історію України кров’ю. І стерти їх не вийде.

Масові вбивства в Бучі

1. Вбивства цивільних і катування

• У підвалі знайшли 18 понівечених тіл із ознаками катувань: відрізані вуха, вирвані зуби.
• На вулицях залишили десятки трупів, багато зі зв’язаними руками — стратили пострілом у потилицю.
• В останні дні окупації майже всіх чоловіків 18–60 років розстріляли.
• Супутникові знімки підтверджують, що тіла з’являлися ще 11 березня, коли в місті були російські війська.

2. Братські могили

• Мер Анатолій Федорук підтвердив щонайменше 280 похованих у братських могилах, ще 57 тіл — в іншій.
• Перші ознаки риття траншей біля церкви Святого Апостола Андрія Первозваного зафіксували 10 березня.
• Станом на 12 квітня знайдено 403 тіла; 90% загиблих — розстріли.

3. Конкретні випадки

• 12 березня російські десантники вбили 8 чоловіків на Яблунській, 144.
• 5 березня росіяни обстріляли дві машини із сім’ями: загинули 2 дітей і мати, чоловік другого авто.
• 4 березня вбиті троє цивільних, що везли корм для собак.
• Під Бучею, у лісі біля села Мироцьке, знайшли поховання з трьома чоловіками, катованими та розстріляними в голову, з кляпами й зв’язаними руками.

4. Жорстокість та насильство

• Російські солдати грабували оселі, носили чужий одяг, обстрілювали людей, які виходили за водою чи їжею.
• Тіла жертв часто залишалися цілими, що свідчить про прямі розстріли, а не про загибель від боєприпасів.
• Журналісти та правозахисники документували тіла зі зв’язаними руками, оголених жінок, спроби спалити трупи.

5. Докази та свідчення

• CNN і The New York Times отримали відео та підтвердили страти.
• Human Rights Watch задокументувала позасудові страти та обстріли мирних жителів.
• Федеративна розвідувальна служба Німеччини перехопила радіопереговори росіян, які обговорювали масові вбивства.
• Супутникові знімки та ексгумації підтвердили місця поховань і розстрілів.

6. Відповідальні підрозділи

• Ключову роль серед воєнних злочинців РФ відіграла 64-та мотострілецька бригада ЗС РФ.
• Командування окупантів: генерал-майор Сергій Чубарикин і генерал-полковник Олександр Чайко.