Політика знищення української ідентичності з боку московії має багатовікову історію. Вона почалася задовго до сучасної війни — із заборон української мови, привласнення історії, нищення культурних діячів та спроб стерти пам’ять про українську самобутність.
Винищення української ідентичності має глибоке історичне коріння — воно почалося ще за часів Петьки першого, коли Москва століттями намагалася придушити українську мову, культуру та самобутність.
Наслідки цієї політики досі болять українцям — від ще зовсім недавньої, якщо дивитися крізь призму століть, трагедії «розстріляного відродження» до нинішньої війни росії проти України та сучасних проявів українофобії у світі.
Ще й сьогодні українці потерпають від нападів за ознакою національності у різних країнах світу. Саме тому міжнародне визнання цієї проблеми давно назріло — мають бути створені правові механізми на кшталт тих, що діють у боротьбі з антисемітизмом, аби системна ненависть до українців отримала належну оцінку та протидію.
Сьогодні Верховна Рада підтримала звернення до міжнародних організацій та інших держав щодо засудження політики систематичного культурного геноциду РФ проти українського народу, ініційоване командою “Європейської Солідарності”.
У дописі Петро Порошенко наголошує: боротьба йде не лише за території, а й за мову, історичну пам’ять, культуру та право українців залишатися собою.
Пряма мова:
“Сьогодні у Верховній Раді підтримали мій проєкт постанови про звернення до ряду міжнародних організацій та інших країн щодо засудження політики систематичного культурного геноциду рф проти українського народу, що було ініційовано нашою командою «Європейської Солідарності».
Чи не засильні слова про культурний геноцид? Ні.
Про це колись писав Тарас Шевченко: «І могили мої милі м*ск@ль розриває… Нехай риє, розкопує, не своє шукає…». Ще тоді російська імперія розкопувала кургани, привласнювала наші культурні артефакти. Продовжує привласнювати українську історію і сьогодні.
Ми звикли думати, що державний кордон проходить по карті. Але державний кордон проходить і через мову, пам’ять, музеї, театри та традиції. Саме тому ворог б’є по Києво-Печерській Лаврі, по музею Шухевича, по кіностудії Довженка, по Мистецькому арсеналу, по Харківському художньому музею, по музею органної музики в Дніпрі. Це не випадкові удари, а свідома спроба знищити нашу історичну та культурну пам’ять.
Кажуть, що культура — це прикраса держави. Ні, культура і є сама держава. Тому наше звернення полягає в тому, щоб негайно засудити та виключити агресора з усіх міжнародних організацій.”
