Гренландія — найбільший острів у світі, розташований між Північно-Льодовитим та Атлантичним океаном і є автономною частиною Королівства Данія.

Площа

Гренландія має площу понад 2 166 000 км², що робить її майже втричі (приблизно у 3,6–4 рази) більшою за Україну (Україна ≈ 579 000–603 000 км²).

Якщо порівнювати прямо, Гренландія близько 3,5–4 рази більша за територію України.

Цей розмір дозволяє острову бути більшим, ніж такі великі країни, як Мексика чи Саудівська Аравія.

Населення

Незважаючи на величезну площу, населення Гренландії надзвичайно мале — лише близько 56–57 тисяч осіб.

Інші цікаві факти — за посиланням.

Митрополит Іларіон, у світському житті Іван Огієнко, — одна з ключових постатей української історії ХХ століття. Науковець, державний діяч, міністр УНР і церковний ієрарх, він зробив українську мову основою освіти, державного управління і богослужіння. Справою його життя став переклад Біблії українською мовою — робота, яка десятиліттями дратувала Московський патріархат.

Володимир Зеленський оголосив про запровадження режиму надзвичайної ситуації в енергетичній сфері України через серйозні наслідки російських ударів по критичній інфраструктурі та різке погіршення погодних умов. Це рішення ухвалено для стабілізації ситуації, захисту людей і гарантування мінімально безперебійної роботи систем електропостачання та опалення в зимовий період.

Надзвичайний стан в енергетиці запроваджується в умовах, коли ремонтні бригади, енергетичні компанії, комунальні служби і ДСНС працюють цілодобово, щоб відновити електрику та тепло у містах і громадах, які постраждали від атак та негоди.

На нараді у Києві Зеленський повідомив, що у відповідь на ситуацію буде створений координаційний штаб, який постійно контролюватиме дії служб і процес відновлення інфраструктури. Керувати цим призначено першого віцепрем’єр-міністра — міністра енергетики України.

У тимчасово окупованому Маріуполі зафіксовано черговий кривавий інцидент усередині російських окупаційних сил. За інформацією агентів руху АТЕШ, які діють безпосередньо в лавах військ РФ, біля нічного клубу «Гуси-Лебеди» сталася перестрілка між російськими військовослужбовцями та бойовиками підрозділу «Ахмат».

Конфлікт виник під час «відпочинку» окупантів і мав виразне побутове та міжнаціональне підґрунтя. Причиною сутички стали місцеві дівчата, яких представники різних підрозділів не змогли поділити. Словесна агресія швидко переросла у застосування вогнепальної зброї просто посеред міста, на очах у цивільних.

Унаслідок перестрілки один російський військовий загинув, ще один боєць «Ахмата» отримав тяжкі поранення. Інцидент стався не на передовій і не під час бойових дій, а в тилу, який російська пропаганда вперто називає «мирним» і «стабільним».

На 15 років кинули за ґрати «крота» російської спецслужби, який наводив ракети на казарми курсантів ЗСУ.

Ним виявився завербований ворогом курсант одного з військових інститутів України.

Зрадник готував для передачі російсько-фашистським загарбникам координати навчальних корпусів, курсантських казарм і тренувальних пунктів на полігонах інституту та оборонних підприємствах регіону. Також покруч підготував для відправлення кураторові з ФСБ погодинні графіки перебування особового складу на різних об’єктах.

«Крота» затримали на території вишу, коли він формував агентурний «звіт» із координатами для повітряної атаки.

Запроданець зміг додатково зробити приховані фото навчальних об’єктів та виробничих цехів українського ОПК, де проходили виїзні заняття курсантів.

На Кіпрі — двіжуха. Авіація прочісує Піссурі — екскерівник «Уралкалію» зник без сліду. Тим часом у російському посольстві високопоставлений співробітник пише лист Москві й накладає на себе руки.

Подробиці — за посиланням.

10 січня ввечері в селі Поляниця, що поблизу Буковеля, поліція Івано-Франківської області оперативно виявила чоловіка, який запустив салют, щоб привітати друзів з одруженням.

Як повідомляє Поліція Івано-Франківської області, під час моніторингу соціальних мереж правоохоронці помітили відео з піротехнічним ефектом. Інформацію зареєстрували, після чого на місце події оперативно виїхали патрульні та слідчо-оперативна група.

Під час обстеження території поліцейські вилучили низку речових доказів. Завдяки швидким розшуковим заходам особу порушника вдалося встановити приблизно за годину. Ним виявився іноземець 1984 року народження. Чоловік пояснив слідчим, що салют запустив виключно для святкування весілля друзів під час спільного відпочинку.

За даним фактом розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство).

Санкція передбачає покарання у вигляді:

штрафу у розмірі від 17 до 24 тисяч гривень (від однієї до двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян);

пробаційного нагляду строком до п’яти років;

обмеженням волі до п’яти років.

Коли Росія захоплювала Крим під прикриттям «зелених чоловічків», Поліні було дев’ять. Вік, у якому зазвичай сперечаються через мультики, а не через державні кордони. Але саме тоді вона вперше чітко сформулювала для себе просте питання, яке не дає їй спокою й через десять років: «Що російська техніка забула в нашому українському Криму?»

За ці десять років Крим став ще більш закритим, репресивним і чужим. А Поліна — навпаки. Вона зберегла українську мову, відкриту позицію і впертість, яка врешті змусила її зробити те, на що держава досі не навчилася реагувати системно: самостійно повертатися додому.

20-річна кримчанка їхала до України через три країни — з протермінованим російським паспортом і лише українським свідоцтвом про народження. Спершу — до Казахстану, де попросила політичного притулку. Далі — місяці очікування, дзвінків і відписок від українського консульства, проблеми з архівами і фрази, в яких радять «розраховувати на себе». Зрештою — допомога волонтерів, військових і кілька днів, коли все вирішувалося швидше, ніж за попередні місяці.

«Я була на межі сліз. Я поверталася в Україну. Мені було байдуже, що буде далі — ракети над головою, хай хоч танк переді мною стане — я не відійду. Я дуже цього хочу», — згадує Поліна момент, коли тримала в руках посвідчення на повернення.

Сьогодні вона в Києві. Чекає на українські документи, шукає роботу і планує йти до війська.

«Я хочу, щоб ми повернули все своє. Від вкрадених картин, до вкраденого золота, до вкраденого життя, до вкрадених територій. Я хочу, щоб усе, що у нас колись забрала Росія, ми нарешті змогли повернути», — говорить вона.

Поліна переконує: у Криму залишається молодь, яка чекає Україну, але не має механізмів повернення. І поки держава розкачується, ці люди або виїжджають самі, або зникають у сірій зоні без документів і перспектив.

«Це дуже важливий ресурс насправді, бо ми змотивовані. Ми реально хочемо повернутися до України. Ми хочемо бачити свої території кримськими. Ми хочемо бачити себе українцями. Але ми просто не можемо отримати елементарно паспортів. Я вважаю, що нам потрібно звертати на це увагу, потрібно робити більше, а далі ви здивуєтеся, наскільки ці люди виявляться потрібними і мотивованими, щоб зробити щось для цієї країни», — каже Поліна.

Майже три мільярди гривень бюджетних коштів, виділених на закупівлю інженерних боєприпасів для Збройних Сил України, стали об’єктом масштабної злочинної оборудки. Замість якісних протипіхотних і протитанкових мін фронт отримав вироби, непридатні до використання, або не отримав нічого взагалі. Працівники ДБР припинили діяльність злочинної організації, яка діяла під прикриттям «оборонного виробництва».
Подробиці читайте за посиланням.

Складніше було не технічно. Складніше — морально.

У цивільному житті він думав: поранення — це кінець служби, лікування, відновлення.
А на фронті все інакше. Поранених привозять, а вони після перев’язки хапають речі й просять швидше назад — на позиції. Бо там свої.

Найважче для нього — ампутації. Не через складність операції.
А через момент, коли після завершення тобі подають пакет, і ти кладеш туди руку або ногу.

У цивільній медицині операція має закінчуватися одужанням.
У військовій — порятунком. Це інша логіка, до якої неможливо звикнути повністю.
Найбільше його вразив морпіх із Кринок — близько 50 років.
П’ять діб він провів на позиції зі зламаними ногами.

Коли його запитали, чому так довго не евакуйовувалися, він відповів просто:
«Я кулеметник. Хлопці молоді. Ліг під будинок і п’ять діб прикривав, поки вони відходили. Потім за мною повернулися».

Він розповідав це так, ніби йшлося про щось буденне.
Такі історії не дають лікарям права здаватися. Ти просто знаєш, що зобов’язаний робити все можливе.

Наземний бойовий робот DevDroid TW 12.7 півтора місяці (45 днів) тримав позицію без постійної фізичної присутності живих солдатів. При спробі рашистів прорватись, виїжджав і відкривав щільний кулеметний вогонь, пригнічуючи атаки та не даючи противнику зайти на територію.

Роботом керували з укриття, екіпаж періодично вивозив його для перезарядки боєкомплекту і батарей.

Що це за робот?

DevDroid TW 12.7 — це наземний бойовий робот, створений українською компанією DevDroid.
Озброєний кулеметом M2 Browning калібру 12,7 мм — це той самий класичний “50-cal”, який пробиває легку броню й створює щільний вогонь у зоні контакту. допомоги в наводці та працює в радіусі кількох кілометрів від оператора.