Пішов на війну, щоб «матеріально підтримати свою матір».
Зізнався, як впритул випустив чергу в цивільного, який просто розмовляв по телефону і мав нещастя потрапити на очі російським окупантам.
Як бачимо, з логістичним забезпеченням у “другої армії світу” досить важко.
Зокрема росіяни носять українські черевики з високими берцями для військових, а також користуються гранатометами, які стоять на озброєнні в підрозділах Збройних Сил України.
Ми з тривогою спостерігали за евакуацією з Маріуполя і стримувались в переможних висновках та не поділяли передчасну радість відповідальних за евакуацію.
Кати забирали в українців чоловіків чоботи, наповнювали їх водою і знову змушували одягати. Після цього полонених змушували лежати обличчям до землі на морозі по три – чотири дні.
Після того, як російський танк впритул добряче розстріляв будинок, з підвалу будинку вивели вцілілих мешканців і в грубій формі заштовхали їх у машини. Подальша доля цих людей не відома.
«Мы не знаем, где будет проходить граница Донецкой и Луганской народных республик после войны» або хто сьогодні презентує Стратегію повоєнного відновлення України.
Люди ніколи не забудуть розстріляний Ірпінь. Але зараз докладуть всіх зусиль, щоб заживити рани свого міста, очистити від російської скверни, вдихнути в нього життя. Живи, Ірпінь. Наперекір Злу з московських боліт. Живи…