Архів автора: Петренко Микола
Київщина, де ще тхне русскім духом. Тут пройшла смерть (відео)
Те, що не можемо і не маємо права забувати. Картини мирних міст, де щойно панував страх і смерть, яку принесли дикуни, нелюди і виродки. Повітря, яке ще тхне русскім духом, де кожне посічене вибухами деревце кричить, де ще лежать свіжі тіла закатованих і вбитих українців. Це не путін, це конкретні росіяни, які з насолодою вбивають нас.
Розповідь Олексія про москвинський полон, від якої холоне кров
Морська перемога ЗСУ – найбільший здобуток ЗСУ останнього півріччя
“Вибач, що я так довго до тебе повз” – дзвінок українського розвідника, якого вважали мертвим, до дружини
Коли рашисти підійшли впритул, попросив вогонь зі всіх стволів на себе: боєць ЗСУ один 14 днів утримував позицію під Кліщіївкою
Бійці розповідають:
“В любому випадку його чекала там смерть. Якщо підари заходять на наші позиції, то наших солдат вони не беруть в полон. Вони просто їх розстрілюють і потім уходять. Було так, що, можливо наша артилерія врятує його. Біля нього наші снаряди і міни падали, підари помирали, а він живий лишився.”
Далі ще більше. Коли стало зрозуміло, що підійти до Фіна неможливо і єдиний його шанс на порятунок – це пройти мінним полем до своїх, він і це здолав.
Селянин упізнав російського ката і свідчив проти нього в суді. 21-річний солдат Кузнєцов засуджений заочно
Колаборанти: NGL.media знайшли 1579 зрадників
Російський фашизм. Житомирська траса смерті: розслідування російського злочину
Автошлях М-06 — це траса Київ-Чоп, “Житомирська траса”, а віднедавна — “Траса смерті”. У людей, які бували на ній у перші дні й місяці після деокупації, вона вже давно не асоціюється зі звичайною дорогою на захід — лише з вервечкою згорілих автомобілів і згорьованих людей, тілами на асфальті й узбіччях, потрощеними будинками, купами російської техніки й табличками «міни» вздовж лісосмуг.
46 днів у полоні пвк “вагнер” і ампутовані руки без накладання швів – The Washington Post
«Я казав: “Можете мене застрелити”. Вони почали мене допитувати» – Данііл про російський полон
Сила духу українського воїна захисника у 20-річного Даніїла б’є всі рекорди. Молодий чоловік в юнацтві обрав професію військового, готувався до зустрічі з ворогом, пройшов пекло російського полону і не втратив жагу до життя. Даніїл просить не жаліти людей з протезами, якщо вони про це не просять. Дивлячись на цю сталеву силу волі можна тільки сказати, що жаліти людину, яка в рази сильніше за тебе – це абсурд. Такі Люди викликають лише повагу і захват, аж ніяк не жалість.
Привалені будинки «стогнали» тижнями: Свідчення маріупольців про злочини російських фашистів
“Люди помирали вдома, в підвалах, їх розстрілювали на вулиці, коли вони йшли по воду, люди горіли живцем у будинках. Щоб замести сліди своїх злочинів, росіяни руйнують недогорілі будинки, вони екскаваторами роздирають тіла наших співвітчизників. Кажуть, будівельне сміття з людськими останками рашисти везуть на переробку і з нього відбудовують будинки і дороги».
“Покажіть їм. Так виглядає війна” – військові, які в спеку живуть поряд з замінованими тілами рашистів
Росія і доноси: На мамашу ліквідованого російського фашиста завели справу щодо дискредитації зс рф
Цікава деталь. Донос за дискредитацію написала російська фашистка Анна Коробкова.
У відкритих джерелах є чимало згадок імені Коробкової. Написання доносів на росіян жінка поставила буквально на потік. В одному з письмових інтерв’ю Коробкова заявила, що «викриття у неї в крові», і пояснила, що її дід був інформатором НКВС під час Великої Вітчизняної війни.