Останніми роками наш лексикон поповнився купою образ на політичному та інформаційному ґрунті, серед яких «зрадофіли», «порохоботи» та «журнашлюхи» — чи не найкультурніші. Хвиля ворожнечі зачепила всіх, хто не залишався осторонь політичних подій, — прихильників перемоги і зради, прихильників Петра Порошенка та його противників, медіа та журналістів, а ближче до виборів 2019 року — прихильників і противників Володимира Зеленського.
Україну ми зберегли, «Новоросію» – поховали. Агресора, значно сильнішого за нас – зупинили. Створили армію, яка стала однією із найсильніших на континенті. Спираючись на міжнародну проукраїнську коаліцію вона надійно тримає оборону на Сході.
Ми виграли дипломатичну битву за ратифікацію Угоди про асоціацію і переорієнтували економіку на Євросоюз. Товарообіг між Україною та ЄС зріс більше ніж удвічі. І взагалі ніколи ми не були настільки близькими з НАТО та Євросоюзом. В тому числі і завдяки безвізу, який діє з 11 червня 2017 року.
«Проти Порошенка окремі сайти поширювали відверті фейки, звинувачення у фальсифікаціях чи підготовці зриву виборчого процесу взагалі, миттєвому збагаченні та створенні ще одного “Межигір’я”. Негатив проти Петра Порошенка сконцентрований на певних сайтах — Politeka.net (26,07 % від усіх текстів із негативною тональністю, де згадується Порошенко), Znaj.ua (22,2 %) та Strana.ua (18,8 %). Проти Володимира Зеленського найбільше текстів із негативною тональністю зустрічалися на сайтах Gazeta.ua (16,42 %) та Obozrevatel.com (13,43 %)», — ішлося у статті аналітиків ІМІ за результатами медіамоніторингу.
В Полтаве частных перевозчиков нагнули возить по 4 грн, народ искренне радовался этой победе, но очень быстро что-то пошло не так и теперь народ либо гордо ходит пешком, либо просит в группах в соцсетях незнакомых людей подвезти детей в школу. А все это – благодаря депутату-социалисту Каплину – единственному, кто дусает о простых людях, простом народе..
В дипломатії вирішальне значення має точність формулювань. І ми в Міністерстві закордонних справ ведемо активну роботу над тим, щоб правильні формулювання використовувалися під час переговорів, у мові дипломатичних документів, спільних заявах і позиціях, деклараціях тощо.
Таким чином: теплі емоції (“свій хлопець, близький до людей, так само ненавидить цю владу” та інші переноси якостей художніх персонажів на реального кандидата Зеленського), переважання відеоконтенту в соцмережах, ефективні охоплення аудиторії (як позитивом до себе, так і негативом до конкурента) і ефект множинного повторення одних і тих самих меседжів в різних медіа забезпечили фантастичну перевагу і в першому, і в другому турі виборів Володимиру Зеленському. При тому, що медійні охоплення Порошенка не були нижчими. Але емоційна нейтральність повідомлень не змогла конкурувати з живими, гарячими емоціями симпатії до одного й ненависті до іншого кандидата, так уміло сформованими якісним мультиекраном Зеленського.
Проте всупереч масі матеріальних, організаційних, політичних факторів дезорганізації українське військо продемонструвало головне: намір відстояти державу та вірність присязі. Українські солдати та офіцери знайшли в собі сили та волю вирушити назустріч загрозі, яка насувалася із Росії. Не будучи здатними цілковито захистити увесь периметр кордону, Збройні сили зосередилися на захисті тих напрямів, удари по яких могли призвести до цілковитого краху української державності. Критично важливими для захисту була оборона столиці від стрімкого удару та ймовірний вихід Росії на рубіж по Дніпру. Джерело: https://censor.net.ua/ua/r3125990
Вот теперь зафиксируйте сегодняшний день, ваши доходы и расходы. Мы взлетаем. В пропасть. Вы теперь вспомните все мифы которыми вас кормили 5 лет, потому что теперь – это будут не мифы, а четкий план действий. Именно это вам пообещали и будут с вами делать.
Чавк-чавк, котики. Пристегнитесь. Будет больно.
Вплив на дуже багато сфер життя країни не є компетенцією президента, проте реальна вага Петра Порошенка все ж таки була суттєво більшою за відведені Конституцією повноваження.
За п’ять років в Україні, незалежно від меншого чи більшого ступеню впливу на процеси президента, змінилось дуже багато речей.
И об этой последней победе, победе демократии и чести будет с особой благодарностью еще долго вспоминать народ Украины, а народ России уже начал учиться у украинцев той простой истине, что мы, послесоветские люди, вовсе не закляты быть объектами власти. Сами определять себе президентов мы можем, а, следовательно – должны.
Петр Алексеевич, вы показали нам пример как должен уходить президент.
Этот пост я писал для:
1.Петра Порошенко, чтобы он понимал как из него делали демона. Понимал и то, что система не остановилась и продолжает это делать.
Надеюсь, что он придумает, как ей противостоять.
2.Для Владимира Зеленского, как для человека поддающегося к принятию решения в зависимости от мнения большинства.
Я надеюсь, он поймет, как легко и дешево обеспечить это самое мнение «большинства».
3.Для народа Украины, чтобы он понял, что большинство — не всегда правильно и демократично.
4.Для тех, кто торганул страной за 30 серебренников.
Чтобы они поняли, как их единичный голос негативно повлиял на дальнейшее развитие страны.
5.Для группы 25%, которая не поддается влиянию массового мнения.
Чтобы они поняли, что эта система сейчас начнет работать против них лично. Так, что — держать строй, ребята.
6. Для СНБО.
Чтобы они осознали масштабность проблемы и успели создать группу следователей ( в том числе из иностранных специалистов ) по вмешательству рф в наши выборы и в целом в наше информационное пространство.
То, что мы не заметили вмешательство рф в наши выборы, не означало, что они не вмешались. Мы этого не почувствовали потому, что они уже давно это делают.
Нельзя не отметить и то, что за последний год «Миротворец» обзавелся таким форматом публикаций как бравурные новости о развитии экономики Украины, «о которых вам не расскажут в СМИ», концентрация размещения которых достигла апогея (их ставят сейчас одну за другой буквально каждый час!) как раз накануне выборов. В чью копилку это идет? Совершенно очевидно, что действующего президента.
Первые в Украине первые публичные “расстрельные списки” врагов появились 12 лет назад в 2007 году и продолжают составляться ежегодно. Составителями этих списков является т.н. Национальный союз журналистов Украины (НСЖУ).
