108 років тому у Києві почався справжній Апокаліпсис – банди Муравйова захопили місто і розгорнули тут червоний революційний терор

7 лютого 1918 року — Київ перебував під інтенсивним артилерійським обстрілом більшовицьких військ під командуванням Михайла Муравйо́ва. Панцерний потяг Полупа́нова вів вогонь по центральних районах міста. Війська Української Народної Республіки обороняли лінію Хрещатик — Бібіко́вський бульвар — Брест-Лито́вське шосе, однак увечері були змушені відступити. Під охороною Січових стрільців Київ залишила й Центральна Рада.

Гаслом окупації було «смерть украінцам». Муравйов навіть написав це на своєму особистому броньовику.

Мирослав Симчич — командир УПА, який у 22 роки керував одним із найрезонансніших боїв повстанців проти окупаційних радянських сил, помер 18 січня 2023 року у віці 100 років у Коломиї. Його ім’я нерозривно пов’язане з боєм за Космач — шестиденною операцією УПА, яка стала серйозною поразкою для НКВС на Прикарпатті.

«Бандерівська столиця» в горах

На початку 1945 року Космач був не просто великим гуцульським селом. У радянських звітах його називали «бандерівською столицею» — територією, де діяли структури УПА, працювало підпілля ОУН і фактично не функціонувала радянська адміністрація. Для НКВС це був осередок спротиву, який вирішили ліквідувати силовим шляхом.

Росія як сутність

Ми не зможемо вижити без бажання помсти росіянам.

Ніяк не зможемо — без прагнення справедливого покарання за віки знущань над нами.

Біди, які принесла нам Московія, — це не наслідок дій окремих царів, генсеків чи президентів.

Ці біди українському народові принесла цілісна соціокультурна політична сутність, що має назву росія / московія.

Ми маємо сформувати в собі повну й якісну світоглядно-ментальну цілісність, засновану на глибоких історичних знаннях.

Як повідомляє CNN з посиланням на аналітиків, економічний фактор наразі не є визначальним для воєнних планів Путіна.

Росія не виходить із війн через втому, моральні сумніви чи дипломатичні сигнали. Вона виходить лише тоді, коли ламається хребет економіки. Так було у 1917-му. Так сталося після Афганістану.
Путіну байдуже на економіку. Байдуже на соціальну сферу, медицину, освіту, рівень життя. У його системі координат це витратний матеріал. Єдине, що має значення, — можливість убивати, нищити й захоплювати. Він хоче воювати.

Економіка для нього не мета, а пальне.
Значній частині російського суспільства байдуже на відсутність базових речей, деградацію побуту й життя. Якщо держава дає можливість вбивати, мститися, відчувати себе «великими» — цього достатньо.

Війна для них стала формою соціального ліфту, способом заробітку, джерелом ідентичності. І поки цей механізм працює, жодні розмови про «втому від війни» не мають сенсу.

Це наша історія, наша боротьба, наша правда.
Його біографія читається як зведення з фронтів ХХ століття. Українська Галицька Армія і «чотирикутник смерті», Червона армія і військо Польське, університетські аудиторії й підпілля, німецька окупація, ОУН, УПА, газові гранати НКВС, смертний вирок і табори. Микола Дужий устиг прожити кілька життів в одному — від культурної й просвітницької праці до збройної боротьби за незалежність. Йому судилося пройти все й вийти на волю лише… на дванадцять днів.
Це історія людини, яка мала шанси врятуватися, але свідомо залишилася там, де було найважче.

За даними польського RMF24, у маневрах беруть участь близько 2200 військових і 500 одиниць техніки. Серед них — польські артилеристи з 1-ї Мазурської артилерійської бригади, які привезли свої “Homar-K”. Це перший випадок, коли таке сучасне польське озброєння перекинули повітряним шляхом на іноземний полігон.

Навчання відбуваються під керівництвом бригади з фінського Кайнуу — регіону, що межує з Росією. Місце обрали не просто так: тут можна по-справжньому відчути, що таке “рання зима”, і перевірити, чи готова артилерія працювати, коли метал леденіє.

Фінська армія повідомила, що мета навчань — перевірити вогневу потужність артилерії та взаємодію союзників у складних зимових умовах. Польський підрозділ налічує близько 40 осіб, але головне — що з ними приїхала солідна вогнева аргументація.

Пускова установка Homar-K — це польський варіант південнокорейської системи K239 Chunmoo, здатної використовувати ракети різних калібрів. Машина універсальна, наче мультитул, тільки значно гучніша.

У Польщі різко загострилася дискусія про безпеку після серії диверсій і кібератак, що за останні тижні прокотилися країною. Начальник Генерального штабу Війська Польського генерал Вєслав Кукула в інтерв’ю Польському радіо прямо заявив: те, що відбувається, — це не просто інциденти, а ознаки передвоєнного стану.

«Противник почав готуватися до війни. Вони створюють тут певне середовище, яке має на меті створити сприятливі умови для потенційної агресії на польській території», – сказав начальник Генерального штабу генерал Веслав Кукула.

Генерал охарактеризував нинішню ситуацію як фазу, у якій ворог створює сприятливі умови для потенційної агресії проти Польщі. Йдеться про диверсії, спроби підірвати довіру до державних інституцій та військових, а також про системні кібератаки.

За його словами, мета цих дій — послабити п

У Києві поставили крапку в справі диверсанта, який вирішив «підзаробити» на підпалах стратегічних об’єктів. Суд дав йому 15 років ув’язнення, конфіскував майно і зобов’язав компенсувати майже 1 млн гривень збитків. І все це — завдяки доказам, які зібрала Служба безпеки України.

Як звичайний рецидивіст перетворився на агента рф

33-річний киянин, який уже мав за плечима термін за крадіжки, після звільнення подався шукати «легких грошей» у Telegram-каналах зі специфічною репутацією. І, як водиться, знайшов не роботу — а російських кураторів.

Ті швидко оцінили потенціал чоловіка й доручили йому «роботу» — підпали залізничної інфраструктури у столиці.

Основною мішенню стали релейні шафи Укрзалізниці, через які проходить керування рухом поїздів у столичному регіоні.
Вже за кілька годин після підпалу, у листопаді 2024 року, його взяли просто «по гарячих слідах». Палій навіть не встиг «освоїти заробіток» — правоохоронці спрацювали швидко й без шансів для нього.

«Imago Ucrainæ»: у Львові відкрили виставку карт, що розповідають, як світ бачив Україну протягом п’яти століть.
В експозиції представлено 60 унікальних карт та атласів — як оригіналів, так і копій — із фондів бібліотеки. Найдавніші з них датуються 1493 роком. Саме на одній із таких карт, виданій у Нюрнберзі, позначене лише одне українське місто — Львів (Lemberg).
Особливої уваги заслуговує карта «Біла Русь або Московія» (1674) французьких картографів Ґійома Сансона та Юбера Жайо, де центральну частину сучасної України позначено як «Україна – козацька країна» (Vkraine, pais de Cosaques).
Цей історичний артефакт, до речі, використовував навіть Путін у своїх «лекціях», намагаючись довести, що «України не існувало». Іронія долі в тому, що саме ця карта — найкраще спростування його пропаганди: європейські картографи XVII століття вже фіксували Україну як самостійну географічну та політичну реальність.