“Це був останній раз, коли я бачив свою маму… Я побачив її притиснутою до каміння… Я погладив її волосся…”

У Європарламенті сьогодні говорив хлопець, якому б пасувало сперечатися з учителем математики, а не пояснювати світові, як він вижив після російської ракети. 11-річний Роман Олексів — той самий хлопчик із Вінниці, який у сім років опинився в центрі удару по медичному центру 14 липня 2022 року. Його мама загинула там. Він — єдиний, хто вижив у тому приміщенні. І саме його історія змусила перекладачку в Європарламенті зупинитися, бо голос відмовився слухатись.

Неймовірної сили волі Роман Олексів: Отримав опіки під час ракетного удару російських фашистів по Вінниці 14.07.2022 року

Роман Олексів сьогодні нагадує, що за всіма “аналітиками”, “ситуаціями на фронті” й “міжнародними візитами” стоять конкретні діти. Він один із них — але таких історій в Україні надто багато.

У 2022 році ракета прилетіла у центр міста посеред дня й рознесла медичний центр, де вони з мамою були на прийомі. З усіх, хто там перебував, живим вийшов лише він. Маму він бачив востаннє саме того дня.

Його власне “пекло” не закінчилось. Хлопцю довелося проходити через тривалу реабілітацію, важкі опіки, травми, він переніс 36 операцій. Та дитина, яка мала б грати в футбол, замість цього вчилася заново рухати руками й ногами. Весь цей шлях із ним пройшов його тато.

“Мені будуть робити руки… я зможу ліпше грати на акордеоні”: У Львові за допомогою шотландців провели 36-у операцію 10-річному Ромчику із Вінниці

Попри це, Роман повернувся до навчання, танців і музики. Хлопець витягнув себе з того, що багато дорослих не витримують. Завдяки мужності, попри “неможу”, бо медицина безсила, коли бракує сили волі. Там, де лікарі доходили до межі можливого, у нього працювало “не здамся”, яке тримало його від першого дня після удару. Дитина виявилася з характером, що дозволив йому не просто вижити, а повернутися до життя, яке він хоче собі вибудувати.

Зараз йому продовжують відновлювати руки, аби він міг краще грати на акордеоні. Допомагають лікарі у Львові та шотландські фахівці — робота триває.

Світ часто робить вигляд, що “стомився” від війни. Тому 11-річна дитина змушена пояснювати політикам, що російські ракети роблять із сім’ями. І поки хтось чекає “перезавантаження переговорів”, українські діти намагаються просто дожити до дорослого віку.

Це нагадування, що війна не десь “там”. Вона поруч, в центрі Європи, і в ній досі гинуть діти. А ті, хто вижили, змушені говорити замість тих, кого вже не почують.