12 січня в Україні відзначають День українського політв’язня. День спротиву, який народився за колючим дротом.

Традицію було започатковано у 1975 році в Мордовських таборах — з ініціативи В’ячеслава Чорновола. День українського політв’язня став формою солідарності й відкритого протесту проти репресій і жорстокості радянського режиму.

Дата не випадкова. 12 січня 1972 року, одразу після різдвяних вертепів, почалася так звана «друга хвиля погрому української інтелігенції». Фактично — фінальний удар по руху шістдесятників.

Протягом кількох днів у Києві та Львові були заарештовані Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець. Згодом — Ігор Калинець та інші. Це була цілеспрямована зачистка людей, які думали, писали й говорили українською мовою свободи.

Наступна хвиля арештів накрила Україну у квітні–травні 1972 року. За даними Харківської правозахисної групи, у 1972–1974 роках було проведено понад тисячу обшуків, заарештовано 193 особи. Сто з них — за «антирадянську пропаганду», ще 27 — за релігійні переконання. Формулювання були універсальні, вироки — наперед відомі.

За прагнення бути вільними Кремль карав показово жорстоко. Майже всі засуджені отримували 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Їх вивозили за межі Батьківщини — в Мордовію, Пермську область, згодом у Сибір і Казахстан. Тих, кого режим боявся найбільше, ламали «лікуванням» у психіатричних лікарнях. Каральна психіатрія була ще одним інструментом знищення особистості.

Насправді боротьба радянської влади з українським дисидентським рухом почалася значно раніше — ще в середині 1950-х років. Після смерті Сталіна активізація національно-культурного життя та поява шістдесятників налякали партійне керівництво. Комітет державної безпеки працював системно й методично. Лише в період так званої «хрущовської відлиги» з 1954 до 1964 року було заарештовано майже 800 людей за «антирадянську діяльність».

У 1965 році нова хвиля арештів прокотилася Києвом, Львовом, Одесою, Івано-Франківськом, Тернополем, Луцьком, Феодосією. За кілька днів — з 24 серпня до 4 вересня — було заарештовано понад 20 представників української інтелігенції. Серед них брати Михайло та Богдан Горині, Іван Світличний, Святослав Караванський.

Сьогодні

Сьогодні, після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, сам термін «політв’язень» набув трагічно розмитих меж. Раніше йшлося про 130–170 українських громадян, ув’язнених російською владою з політичних мотивів. Це були цивільні люди, яких карали за пост у соцмережах, участь у мітингу, відмову мовчати.

Тепер цивільних українців у російських тюрмах, СІЗО, фільтраційних таборах — тисячі. Без судів, без зв’язку, без імен у списках. Репресії повернулися в найгірших імперських формах, тільки тепер — під новими прапорами й старими методами.

12 січня нагадує: свобода ніколи не дається безплатно. За неї сиділи в таборах, гинули в засланні, ламалися, але не здавалися. І сьогодні ця пам’ять — не про минуле. Вона про відповідальність не мовчати зараз.

Джерело

Василь Стус навіть після смерті продовжував відбувати покарання.