Російська влада готує довгострокову програму масового переселення власного населення на тимчасово окуповані території України. Йдеться не лише про зміну демографічного балансу, а й про системну спробу витіснення української ідентичності з цих регіонів.
Про такі плани заявив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко в ефірі інформаційного проєкту «Український фокус. Ранок», повідомляє Еспресо.
За його словами, відповідно до затверджених у Росії документів, до 2047 року на окуповані території мають переселити майже мільйон громадян РФ.
Наразі, за оцінками, на окупованій частині Донецької області проживає приблизно 1,1 мільйона людей — як місцевих жителів, так і тих, хто вже прибув із Росії. Водночас російська сторона планує довести цю цифру майже до 2,5 мільйона. Такий приріст виглядає надмірно амбітним, однак чітко демонструє наміри Кремля щодо майбутнього цих територій.
Йдеться про реалізацію так званих генеральних планів розвитку, які передбачають не лише переселення, а й переформатування регіонів під нову соціальну та культурну реальність. Фактично, це продовження політики заміщення населення, яка вже частково реалізується на окупованих територіях.
При цьому не всі міста потрапили до переліку «пріоритетних». За словами Андрющенка, Донецьк і Макіївка не розглядаються як центри подальшого розвитку — їх фактично відсувають на периферію навіть у російських планах.
Натомість акцент робиться на інших населених пунктах, які Кремль вважає стратегічно важливими для закріплення своєї присутності. Серед них — Маріуполь, Волноваха, Бердянськ, Мелітополь, Токмак, Скадовськ, Генічеськ і Луганськ. Саме ці міста розглядаються як ключові точки для переселення російських громадян і подальшої трансформації регіону.
Експерти наголошують, що подібні дії можуть мати довгострокові наслідки, адже зміна етнічного та культурного складу населення є одним із інструментів закріплення контролю над окупованими територіями. Українська сторона неодноразово заявляла, що такі кроки порушують норми міжнародного права та можуть розглядатися як елемент політики примусової асиміляції.
Любов Бурак псевдонім «Дзвінка Торохтушко». Уривок з повісті про Голодомор.
А тоді річка настала. Людська річка… Повінь. О! Як тоді, після Голоду ці води полились! Наче десь греблю прорвало. В кожне село, в кожну спустошену голодом хату, затікала каламуть російської глибинки.
Переселенці. Зозулине поріддя.
– Чому ж – зозулине? – спитала Оксана. – Люди, як люди…
– Росія… Як зозуля яйця підкидає свої до чужих гнізд і пташки іноді й гинуть, годуючи її пташенят, так і Росія заселяє відвойовані землі своїми дітками. І наш люд гине. Бо зозулята викидають його з родинного гнізда, замордовують працею і виморюють голодом. Зозулятам багато треба. Все треба. Все, що є і ще більше…Більше… Більше!..
