Як Україну обдурили за допомогою одного слова і чому Будапештський меморандум, а не Договір. Замість НАТО робити ядерну зброю без розголосу, потихеньку, максимально секретно і швидко.

Андрій Козирєв - перший російський міністр закордонних справ (1990-96). З 2012 року ексурядовець емігрував до США, де зараз мешкає. З початку повномасштабної війни Козирєв активно підтримував Україну.

Джерело: Главком.

Зустріч в Ер-Ріяді: Однією з цілей путіна, можливо, навіть найважливішою, є не тільки знищення і захоплення України, а й приниження Америки, підрив ролі США у світі, ролі НАТО, намагання посварити Європу із США

Нагадаємо, учасниками переговорів у Саудівській Аравії були Сергій Лавров, Юрій Ушаков, Кирило Дмитрієв. 

Я їх знаю (представників російської делегації – «Главком»). До того ж, я їх просував (на посади), коли був міністром. Вони хороші професіонали, дипломати. Інша річ, що зі мною вони проводили одну політику, а після мене майже відразу перейшли на іншу. І тепер вони просто практично слуги Путіна. Вони виконують тільки його завдання, у них немає повноважень ні про що домовлятися. Тим більше, що Путін не хоче ніякого миру, або навіть перемир’я. Він погодився вести переговори, щоби улестити Трампа, а потім обдурити його. Тому що однією з його цілей, можливо, навіть найважливішою, є не тільки знищення і захоплення України, а й приниження Америки, підрив ролі США у світі, ролі НАТО, намагання посварити Європу із США.

Це все старі стратегічні ідеї Радянського Союзу, все те, чого хотів мій наступник (Євген Примаков). У Путіна така ж мета. І тому домовлятися їм немає про що, їхня задача, щоби обдурити американську делегацію.

«Україна у НАТО» – безглузда постановка питання, бо НАТО, можливо, розвалюється зараз на наших очах»

Білл Клінтон вже після початку повномасштабної війни висловив жаль з приводу того, що підписав документ, який фактично позбавив Україну її ядерної зброї. Клінтон почувається винним. А ви самі шкодуєте, що Росія підписала Будапештський меморандум у тому варіанті – без юридичних зобов’язань країн стати на захист України?

Як я пам’ятаю, в інтерв’ю Клінтон не так казав про текст (Будапештський меморандум), тому що він, можливо, ніколи не читав його, як це часто буває. Він говорив, що шкодує про те, що змусив Україну позбавитися ядерної зброї. Проте, я все ще думаю, що у нас не було іншого вибору, окрім як це зробити. Рішення (України) стати неядерною державою і передати зброю Росії було прийнято двома президентами: першим президентом Леонідом Кравчуком, потім Леонід Кучма вже підписав меморандум. Коротше кажучи, це було добре продумане рішення, за яким йшли багаторічні переговори. Іншого варіанту тоді не було, тому це було правильне рішення.

Я згоден з Клінтоном, що якби Україна мала ядерну зброю, звичайно, ні Росія, ніхто б інший не насмілився б почати війну і захопити територію.

Зеленський – чудовий президент, я не смію давати йому поради. Але висловлю свою думку. Вона полягає у тому, що ви не повинні ставити будь-які ультиматуми будь-якому Трампу, не говорити комусь, що ви прийміть нас у НАТО. Та і взагалі, «Україна у НАТО» – це безглузда постановка питання, оскільки НАТО, можливо, розвалюється прямо зараз на наших очах, або, принаймні, перебуває у глибокій кризі. Якщо хтось думає, що вступ до Альянсу дасть якісь гарантії, нічого подібного.

Але я б робив ядерну зброю без розголосу, потихеньку, максимально секретно і швидко. Більше того, 10-15 ядерних зарядів, не обов’язково надпотужних, буде достатньо. Звичайних ядерних зарядів, крихітних за сучасними мірками. Таких, як на Хіросіму був запущений. І 15 літаків, які здатні доставити відповідні ракети. Україна має все це: радянські літаки, старі, які здатні нести ядерну зброю. І це будуть гарантії безпеки.

Інша справа, щоби відсунути російські війська, ядерну зброю не можна використовувати як зброю війни, тим більше на власній території. Це зброя стримування від подальшого нападу з боку Росії. Адже Зеленський каже, що нам потрібні гарантії.

Guarantees та assurances – як Україну обдурили за допомогою одного слова

Тепер повернімося до тексту Будапештського договору, навіть не договору, а декларації. У російській мові це звучить як «гарантії». Але англійською, всі це знали і розуміли, і українська делегація також, у документі написано assurances, ми ж англійською писали документ. А в англійській мові є два слова: guarantees та assurances. Guarantees – перекладається як гарантії, які містять юридичні зобов’язання. Assurances – також перекладається як гарантії. Це обов’язок, але без юридичного зобов’язання. Відчуваєте різницю? 

Коли ви писали документ, могли ж замінити слово assurance на guarantees, щоби були юридичні зобов’язання?

Не ми написали assurance. Це зробила американська сторона. Клінтон, можливо, про це і не знає докладно. Це (слово assurances у меморандумі) було зроблено свідомо. Чому? І українці хотіли (підписати документ), ми пішли за Україною, казали, що треба писати «гарантії». Та і взагалі, не потрібно укладати декларацію, оскільки декларація є наміром, а не Договором, який має обов’язкову автоматичну силу. І, звичайно, справа не тільки в одному слові. А в тому, що декларація не вимагає ратифікації. Документ підписує глава держави.

Американські дипломати заявили, що договір не спрацює, тому що його повинен ратифікувати Конгрес. У Клінтон була велика проблема з Конгресом. В Америці це майже завжди так. Загалом, ратифікація – це довга процедура з непередбачуваним кінцем.

Так вони (американці) сказали: «Якщо ви наполягаєте на договорі, то все це відкладеться взагалі на непередбачуваний час і будуть великі труднощі. Ми пропонуємо вам це (декларація, меморандум). Він буде підписаний на рівні президентів і матиме принаймні політичне значення». Україна погодилася з цим. У той час, якщо президент США, неважливо від якої партії, підписував якесь зобов’язання, то його дотримувалися, така була традиція.

Це зараз така традиція зруйнована, Трамп не поважає такі документи, крім договорів, які були ратифіковані Конгресом, які стали законом. І він не поважає декларацію, він не поважає попередніх президентів. Тепер цей документ втратив своє значення.  

Хочу також висловити важливу думку. Зараз мова не йде про історію, справа в наступному: інколи можна чути з Києва такі заяви, що ця декларація (Будапештський меморандум) була дурістю і що вона мертва. Здається, навіть Зеленський кілька разів говорив, що цей документ мертвий. Я розумію його роздратування. Однак це єдиний міжнародний документ, який був схвалений Радою безпеки ООН, підписаний на найвищому рівні президентом США, британським прем’єром, в Англії вони набагато уважніше ставляться до своїх зобов’язань, а також Францією і Китаєм (Франція і Китай підписали документ пізніше, з коментарями). 

Але навіть у цій декларації спеціально виділено завдання забезпечення територіальної цілісності і суверенітету України, це написано чорним по білому. Тому я б на місці Києва не став би відкидати цей документ.

Будапештський моморандум – це вигідна тема

Я б став казати, що цей документ дуже важливий, що все одно це політичні зобов’язання Заходу. Це і політичні зобов’язання Росії, які вона порушила. Проблема не у тому, що документ поганий, а в тому, що Росія його порушила. І це те, про що ви повинні говорити весь час. Це вигідна тема. Дуже часто в Америці політичні діячі, у тому числі і у Конгресі, кажуть: «Ні, чекайте, це не так просто, у нас є морально-політичний обов’язок, хоча і не юридичний, а морально-політичний обов’язок підтримувати і захищати територіальну цілісність України за цим Меморандумом». Тому я б не викидав Меморандум, а скористався ним. 

Що стосується реальних гарантій безпеки. Окрім ядерної зброї, якими ці гарантії можуть бути, якщо з НАТО у нас справи погані? 

Це армія України, яка вже дуже потужна. Якщо її додатково озброїти більш сучасною зброєю, яка є в Америці, на Заході, то сила української армії і буде гарантією. Якщо ця армія завтра викине російські окупаційні війська, вони більше не підуть (в Україну).

Путін не буде використовувати ядерну зброю, тому що він не самогубця. Але він і не полізе на дуже сильну армію тому, що не хоче ламати стіну головою і щоби усі над цим насміхалися. 

 Путін не розуміє ніяких переговорів, він розуміє «у зуби»

Треба, щоб Трамп «дав по руках» Путіну в Україні. По-перше, для того, щоб допомогти героїчному українському народові. По-друге, для того, щоб зупинити загальне просування, загальний наступ Путіна. По-третє, для того, щоб показати Китаю і тому ж Ірану, що Америка – це не паперовий тигр, над яким можна знущатися, ось як на цих переговорах в Ер-Ріяді. Путін не розуміє ніяких переговорів, він розуміє «у зуби».

Ось тоді розмова буде короткою: «Забирай війська з України – і буде тобі мир». Які проблеми? Ти їх послав туди – ти їх відкликай. Завтра він відкличе, нічого не станеться, крім того, що буде мир. Значить, якщо Трамп хоче миру, йому потрібно просто сказати Путіну: «Вова, забирайся до чортової матері з України!».

Потрібно палицю Путіну показати по-справжньому. Дати, наприклад, Україні ракети Tomahawk (крилаті ракети, які просить Україна у США). Особливо навчати військових ними користуватися не потрібно, це не літаки F-16 – складна апаратура. Путін відразу змінить тон, розумієте? Відразу розмова стане більш конкретною. Тому ось це і треба пояснювати по-простому. Треба пояснювати, що Путін – це загроза для Америки, для Заходу. А Україна – це тільки поле бою зараз.

Америку відкрили конкістадори. Але це ж купка людей. А індіанців були сотні тисяч. Але у цієї купки була вогнепальна зброя, а в індіанців її не було. Ось що таке зброя.