У цьому інтерв’ю Брюс Келлер, американський доброволець, який став відомим після відео, де він культурно бере в полон російських солдатів, розповідає про свій підхід до війни та полонених. Він пояснює, чому ввічливість — не просто етикет, а ефективний інструмент контролю ситуації, що допомагає уникати зайвих жертв. Також Брюс ділиться, що його мотивувало приїхати в Україну і як він працює з українськими побратимами на передовій.
“Україна ніколи не була частиною росії. Принаймні, добровільно. І Україна завжди мала окрему мову, окрему культуру, окрему ідентичність. Це такий сором, що у росії настільки бракує свого: власної культури, ідентичності. Що їм треба приходити сюди і забирати чуже — культуру, яка їм не належить,” — ділиться американський доброволець.
Брюс пояснює, що мотивація воювати у рашистів дуже слабка, тоді як “наша мотивація — надзвичайно сильна”, каже він.
“Моя команда – переважно українці. І лише один-два — іноземці. Але це віддані люди. Це не робота, яку можна робити однією ногою тут, а другою там. Я оточений воїнами“.
Про ввічливість під час взяття в полон
Військовий пояснив, що його ввічливе поводження з російськими солдатами було не для шоу, а для безпеки всіх учасників.
Боєць каже:
«Якщо мені треба бути ввічливим з ними, дати їм сигарету, щоб зменшити напругу — я так і зроблю, незалежно від того, як це виглядає для когось.»
Брюс пояснив, що так він краще контролював ситуацію.
При цьому воїн стверджує, що здатись в полон до рашистів — це для нього не варіант.
“Я навмисно не вчу слово “здаюся” російською”, – каже Брюс.
“Я бачив, що росіяни роблять з українськими полоненими, а до мене, як до іноземця, думаю, у них ще менше емпатії. І я це знаю.”
