Щоб усвідомити, що зробила Басалаєва з низкою оборонних підприємств України, слід прочитати цей допис Тетяни Чорновол.
Я особисто впевнений, що Басалаєва усвідомлювала що робила, знала про наслідки своїх дій і діяла свідомо.
Опосередковано вона і її підлеглі винні у багатьох смертях наших воїнів на фронті і у цьому я також впевнений і ніщо мене в іншому вже не переконає.
Де факто це була потужна диверсія на користь рашистських фашистів.
Мене дивує мовчання ДБР та СБУ щодо свідомих дій Басалаєвої на шкоду інтересів обороноздатності України, які де-факто призводять до загибелі особового складу Збройних сил.
Не пишу у фейс, бо кожну вільну хвилинку останні місяці вчуся новій справі -літати. Вчуся на бойових. Беру ноут з грою-симулятором на позиції, а також трохи відїзджаю від передка і літаю над полями.
Для мене важко, я ніколи не грала в забавки на компі, але постійні тренування і я злупаю цю скелю.
Чому ФПВ? Я навіть не думаю про демобілізацію, тому вчуся. На війні не будеш опановувати різну зброю і вчитися – ти труп.
Чому ФПВ? Тому що я можу їх купити сама, мені можуть купити друзі. Я більше не вірю, що держава мене забезпечить зброєю.
За майже два роки війни в забезпеченні ракетами «Стугни» протитанкістів нічого не змінилося. Тобто їх, як не було, так і не має.
Літом у нас була така історія – на позиції піхоти йшло 8 одиниць броні (різної і бмп, і БТР і танк), а у нас 3 ракети «Стугни». Двома спрацювали, одну притримали, щоб стріляти у випадку, коли ворожа «броня» вийде на наших. Не дійшла. Очевидно, взяли ми їх на понт. Москалі не знали, що ракет більше не має, розвернулися і втекли з півдороги…. По тим що відходили не стріляли. Адже ракету треба було лишити, щоб злякати наступну атаку. А вони були такі вразливі під час відходу. Ех, спалили би всіх…
Чому така біда з ракетами? А тому що виробництво цього року – 1 ракета на місяць на установку. У мене 2 установки – 2 ракети на місяць. Якщо мені потрапляє третя, це значить я в когось з колег забираю. Як так можна працювати?
А як збільшувати витробництво, якщо КБ «Луч» душать перевірками і кримінальними справами? Як збільшувати, коли замовленя і фінансування мале. Те, що коїться навколо КБ «Луч» демонструє, що МО «Стугни» не потрібні, ГШ «Стугни» не потрібні, «Величному» «Стугни» не потрібні.
Нам на фронті потрібні, але я нажаль, ракети на відміну від ФПВ я купити не можу….
А ще зброя не розвивається. Нам, ПТРК, дуже потрібна більша дальність, такі ракети на 6 км в КБ «Луч» є. Проте МО і ГШ їх не замовляють.
Нам потрібні осколково-фугасні. Їх треба більше ніж кумулятивних. За два роки війни, це дійшло до МО і ГШ тільки зараз. А це означає, що ракети з’являться хтозна-коли. Те що потрібні термобаричні ні до кого зверху, ще не дійшло…
Ціна ракети, для нас, як ціна життя. Якось нас ворог накрив. Осколок відсік головку осколково-фугасної ракети. Зарядженої в Стугну. Останньої. Ми потім ці 30 кг пошкодженої ракети тягнули під обстрілом, щоб врятувати. Спали з нею в обнімку в окопі. Вивозили, щоб віддати на ремонт, адже найдорожча начинка в хвості. Вона вся ціла була… Думаєте нам її відремонтували? Відправили на утилізацію. Ніби-то вибухонебезпечна…А ми з нею спали, як з рідненькою бусінкою, пораненою. Так у нас такі відчуття до ракет. І впевнена її можна було ремонтувати…Просто кому треба возитися крім нас?
Я знаю, що якщо втрачу Стугну, нової не буде. Ви не уявляєте, як ми ризикуємо своїм життям заради життя установки. А ще нам тупо щастить у нас Стугна пережила потрапляння в радіусі 3 метрів: міномета, танка і сау…
Я так більше не можу, я розумію що вічно щастити не буде. Я вже не вірю, що держава забезпечить мене зброєю. Добре, що технологія ФПВ дає можливість мені забезпечувати себе автономно . Навіть суми моїх бойових за місяць мені вистачить купити 4 дрона. Це в 4 рази більше ніж 1 ракета Стугни, яку мені дає держава на одну установку. Тому це дає мені надію…
Отож, як не важко нам «чайникам», які ніколи не літали починати все з «нуля», але мусимо лупати цю скелю… Іншого виходу не має. А ще велика радість від того, що почало виходити. На початках, хотілося все кинути… А тепер залишилося трошки апаратуру підтягнути і на бойовий виліт.
P.S. На завершення трохи гумору… Нас у взводі зараз вчиться літати двоє. Я літаю сидячи, Олексій стоячи. Це тому, що я дівчинка, а він хлопчик? Га?