Як радянська влада воювала з колядою: заборонені пісні й переслідувана традиція

Різдво для українців завжди було значно більшим, ніж просто дата в календарі, і важливішим святом за Новий рік. Це пам’ять, віра, спільність і жива традиція. Саме тому радянська влада так наполегливо намагалася витіснити українських колядників — вони були занадто «незручними» для комуністичної ідеології.

Про це нагадав голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров у телеефірі, повідомляє Укрінформ. За його словами, колядування в СРСР не просто не заохочували — його цілеспрямовано переслідували.

Коляда як загроза системі

Українські колядники були живим доказом того, що існує інша традиція — не радянська і не російська. Вони співали українські колядки, одягали традиційні костюми, відтворювали євангельську історію Різдва Христового. А релігія, як відомо, в СРСР була під забороною, як зайвий «пережиток минулого».

Алфьоров зазначає, що за колядниками пильно стежили. У 1970–1980-х роках були реальні справи, коли людей притягували до відповідальності лише за участь у колядуванні. Фактично — за пісні та костюми.

Підміна традиції: коли Різдво стало «новорічним»

Замість автентичної коляди радянська влада пропонувала свою версію святкування: театралізовані колективи, «правильні» сценарії та псевдоноворічні дійства без Христа, без сенсу, зате з ідеологією.

Ця підміна була системною. Живе народне дійство замінювали контрольованим сурогатом, де не було ані глибини, ані коріння. Звучало красиво, але порожньо — як гасла на демонстраціях.

Дідух, ялинка і пам’ять

Окремо Алфьоров звернув увагу на символи Різдва. Дідух — автентичний український символ, уособлення роду, пам’яті предків і зв’язку поколінь. Ялинка ж — загальноєвропейський символ життя й відродження. І тут немає конфлікту: ці традиції цілком можуть співіснувати. Проблема починається лише тоді, коли одну з них намагаються стерти.

Чому це важливо сьогодні

Відновлення і збереження українських різдвяних традицій — це не про ностальгію. Це про культурну стійкість і національну ідентичність. Коли ми колядуємо, ставимо дідух, співаємо свої пісні — ми продовжуємо ланцюг, який не змогли розірвати ні заборони, ні репресії.

Іронія в тому, що коляда пережила Радянський Союз. А от він — ні.

У центрі Києва сьогодні було гучно, тепло й по-справжньому різдвяно.
Сотні людей зібралися, щоб разом колядувати, а на завершення виконали славень України.

Українці є. Українці будуть.