Можлива зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та міжнародного терориста Путіна здатна посилити тенденцію до поділу світу на окремі сфери впливу. Про ризики такого сценарію з посиланням на The Guardian пише Цензор.НЕТ.
За оцінкою видання, лідери США, Китаю та Росії мають власне бачення глобального порядку й можуть спробувати перерозподілити вплив між своїми державами. Потенційний саміт у Китаї наступного місяця може стати кроком у цьому напрямку. Ініціативу щодо проведення зустрічі вже висунула Москва.
Водночас зовнішньополітичні плани Трампа розгортатимуться на тлі складної внутрішньої ситуації у США. За десять днів Трамп може опинитися в політичній «сутінковій зоні». Очікується, що він майже напевно втратить контроль над Палатою представників. Крім того, президенту загрожують нові розслідування, які можуть знову завершитися спробою оголосити йому імпічмент.
На відміну від Буша-старшого, Клінтона й Обами, Трамп навряд чи зосередиться на досягненні миру. Його перші два роки на посаді вже були катастрофічними, а наступні можуть виявитися ще складнішими. Очікується, що після проміжних виборів Вашингтон знову вдасться до воєнних дій проти Ірану. Тим часом зрада Трампом України вже фактично триває.
Видання наголошує: навіть якщо тристороння зустріч не призведе до негайних домовленостей про поділ планети, сам факт її проведення може закріпити небезпечний напрямок у міжнародній політиці — до світу, де великі держави визначатимуть правила та межі впливу одна одної.
Для міжнародного терориста Путіна потенційна зустріч із Дональдом Трампом і Сі Цзіньпіном може стати важливим дипломатичним здобутком. Майже 30 років російський лідер виступає проти підтримки Сполученими Штатами демократичних процесів у Східній Європі та Центральній Азії, трактуючи її як втручання у сферу інтересів Москви. Тепер позиція Трампа щодо ролі США може створити для Кремля сприятливіші умови.
На думку оглядачів, американський президент водночас надає Росії міжнародної ваги, яка не відповідає реальному масштабу її економіки та технологічних можливостей. Китай також може скористатися зміною американської риторики щодо Східної Азії, щоб посилити свої позиції в регіоні. На цьому тлі міжнародне ставлення до Пекіна стає прихильнішим, тоді як репутація Вашингтона погіршується.
Інтереси трьох держав не обмежуються геополітичним впливом. США та Китай змагаються за контроль над ланцюгами постачання й технологічними платформами, а російські енергетичні ресурси залишаються важливим економічним чинником. Усі три країни також відіграють провідну роль у космічних перегонах, де перетинаються комерційні та військові інтереси. Якщо вони домовлятимуться між собою, не враховуючи позиції Європи та інших держав, це може суттєво змінити глобальну систему відносин.
Раніше концепція багатополярного світу передбачала співіснування кількох центрів сили, серед яких були США, Китай та Європейський Союз. Тепер же, як зазначає видання, Москва може посісти місце, яке раніше відводили Брюсселю.
Попри це, у Європі досі зберігаються сподівання, що нинішня нестабільність завершиться разом із президентством Трампа. Прем’єр-міністр Канади Марк Карні раніше застерігав, що повернення до колишнього світового порядку не буде. Можлива зустріч трьох лідерів лише посилює сумніви щодо того, чи зможуть західні країни й надалі покладатися на усталені правила та партнерства.
Останні два роки світ дедалі частіше говорив про «кінець Заходу». Тепер з’являються підстави вважати, що найгірші побоювання можуть справдитися.
Інші західні держави поки намагаються пристосуватися до нової реальності. НАТО продовжує існувати, хоча його майбутнє викликає питання, а саміти G7 і G20 відбуваються попри внутрішні суперечності. Прихильники оптимістичного сценарію також нагадують, що Трамп відвідав Генеральну Асамблею ООН, а його адміністрація продовжує брати участь у щоденній роботі Організації.
Намір адміністрації Трампа поділити світ на сфери впливу й підтримувати диктаторів замість демократичних союзників простежувався давно. Минулорічна Стратегія національної безпеки США містила жорстку критику традиційних партнерів Вашингтона в Європі та Східній Азії. Однак справжнє здивування викликало те, що залишилося поза увагою документа. Росію та Китай не критикували безпосередньо. У шести абзацах про загрозу Тайваню Китай не згадувався взагалі, а в іншій частині стратегії його навіть назвали «багатою й могутньою країною».
У розділі про російську агресію проти України автори документа не пояснили, як почалася війна, і не дали зрозуміти, що Росію потрібно перемогти. Натомість ішлося про можливість посередництва США для відновлення відносин між Європою та Москвою. У 33-сторінковій стратегії особливу увагу приділили американському контролю над Західною півкулею. Водночас документ фактично давав зрозуміти: якщо економічне домінування США збережеться, доля безпеки інших регіонів світу може відійти для Вашингтона на другий план.
Попри дискусії про те, як Європі забезпечити власну безпеку без американської допомоги, багато хто досі сподівається просто перечекати президентство Трампа. Однак можливий саміт «великих держав» показує, що така стратегія може виявитися небезпечною, а зміни у світовій політиці стає дедалі важче ігнорувати.
Навіть якщо Трамп не досягне власних цілей, це ще не гарантує, що США не зазнають поразки на міжнародній арені. До Китаю американський президент може прибути в найслабший період свого президентства. Він перетворюється на «кульгаву качку» — лідера, чий політичний вплив згасає наприкінці перебування при владі. Натомість навпроти нього будуть Путін і Сі Цзіньпін, обидва віком трохи за 70, які розраховують керувати своїми країнами ще багато років. Їхні розмови про продовження життя дають підстави припускати, що вони й самі не виключають значно довшого перебування при владі.
Якщо саміт відбудеться, Путін отримає шанс вийти з міжнародної ізоляції, а Сі Цзіньпін зміцнить статус світового лідера, з яким доведеться рахуватися. Зображення трьох керівників може стати символом нової епохи — часу, коли міжнародний порядок, заснований на правилах, уже похитнувся, а контури майбутнього світового устрою залишаються невизначеними.
