Шановні, дорогі, найкращі в світі Українці!

Особливо звертаємось до “какіх разніц”, малоросів і населення (не громадян) України!
Або до тих, хто від 24 лютого 2022 року припинив бути “какой разніцей”, малоросом і населенням!

Негайно припиніть жаліти вбивць! Негайно припиніть шукати у вбивцях людину!

Ви, ті, хто прийшли під поширений нами постер про труни русскім мамкам в подарунок на 8 березня, повчити нас не робити таких картинок!

А ви думаєте, для чого Україна до російських мамок вже десять днів кровопролиття кричить? І по-доброму, і на пальцях пояснюємо, і відео полонених синків-фашистів, яких ми лікуємо і бережемо, показуємо?

Для чого ми кричимо:

“Русская мать, забери живого сына и больше не смейте убивать нас!”

А рашистська мамка/дружина каже сину/чоловіку:

“Ебаните там по Киеву хорошо, сынок”.

Або сидить на жопі рівно і чекає, коли син/чоловік-виродок навбиває достатньо українців, захопить Київ і приїде гордість її додому.

Не треба тут соплі розводити! Наші матері вже маленьких діточок ховають. А російські мамки оглохли, ніяк нас не чують і виродків своїх живими не хочуть забирати.

Ви, ті, хто “какая разніца”, малороси і населення! Через кого багатостраждальна Україна віками терпить рабство від російського окупанта. Ті, через кого московія нам по колу влаштовує голодомор, геноцид, бомбардування!
Припиніть нищити націю!

Росіянин має сцятись від одного слова Українець.

Вислів одного російського полоненого:

“Украинцы, как звери защищают свою землю и свои семьи”,

вони мають вимовляти зі тваринним страхом, вони мають трястись від думки, що їхній цар змусить ступити на нашу землю зі зброєю для захоплення наших територій. І обирати в таких випадках – вбити царя, ніж сунутись до Українців в хату.

Україна попереджує русскіх мамок:

“Забери живого сына, или он сгниет в Украинско Земле, как военный преступник, как фашистский захватчик, а все твои дети будут прокляты убитыми и живыми Украинцами и здесь и на том свете!”

Україна та Українські Воїни суворо дотримуються всіх норм Женевської конвенції, Міжнародного гуманітарного права, законів і звичаїв війни. Нам немає в чому дорікнути.

Але народний гнів і посил на віки російському окупанту у нас жорсткий.
Годі бути терпілами і добрими!

Абсолютне зло, яким є росія, має отримати надпотужний удар. Такий, щоб з молоком русскої мамки передавався російському немоляті страх стати на шляху Українця.

І ми це робимо. Ціною життів найкращих воїнів, ціною життів невинно вбитих дітей України і цивільного населення.

Русскій має сцятись слова Україна!