У США є чітке розуміння: питання завершення російської агресії проти України — це не локальний конфлікт десь на сході Європи. Це вузлова точка, яка напряму впливає на глобальний баланс сил, стабільність союзів і, головне, на стратегічні інтереси самих Сполучених Штатів.

Для Вашингтона Україна — це не лише про підтримку партнера. Це про те, чи збережеться світовий порядок, у якому правила мають значення, а не просто сила, як наполягає друг воєнного злочинця путіна Трамп. Якщо Росії дозволити досягти своїх цілей, сигнал буде максимально простий: силове перекроювання кордонів працює. І цей сигнал почують далеко за межами Європи — передусім у Пекіні.

Про це в інтерв’ю NV сказав ексголова військового комітету НАТО Роб Бауер, передає Цензор.НЕТ.

Миротворець у Telegram-каналі.

“Я вірю в те що Росія може напасти на одну з країн Європи, але це не пов’язано з Україною. Це пов’язано з Китаєм. Отже, сценарій, який дуже турбує НАТО, полягає в тому, що Китай налагоджує зв’язки з Росією, щоб атакувати Тайвань, бо якби Росія напала на одну з країн Європи, якщо це станеться, то США доведеться обирати і воювати на двох фронтах. Один фронт – це Європа, а інший – в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Ось такий сценарій зараз розглядається і викликає занепокоєння у НАТО. І оскільки Росія дедалі більше стає сателітом Китаю, їй, імовірно, доведеться це зробити. Я думаю, це дуже тривожний сценарій”, – заявив Бауер.

Саме тут з’являється той сценарій, про який говорить Роб Бауер. Посилення залежності Росії від Китаю створює небезпечну зв’язку: Москва може стати інструментом у ширшій геополітичній грі. Якщо Китай вирішить діяти щодо Тайваню, йому вигідно, щоб США були зв’язані в Європі. А найпростіший спосіб це зробити — створити нову кризу руками Росії.

І тоді ситуація для США стає максимально незручною: або розпорошувати ресурси на два фронти — Європу і Азійсько-Тихоокеанський регіон, або робити складний вибір, який у будь-якому випадку послаблює позиції.

При цьому парадокс у тому, що Китаю не потрібна ані повна перемога Росії, ані її поразка. Йому вигідна затяжна війна. Вона виснажує Захід, тримає його в напрузі та змушує витрачати ресурси, які могли б бути спрямовані на стримування самого Китаю.

У підсумку Росія, розпочавши війну проти України, фактично втратила стратегічну самостійність і дедалі більше перетворюється на молодшого партнера Пекіна. І це, як не парадоксально, робить її ще небезпечнішою — не як самостійну силу, а як частину більшої гри, де ставки значно вищі, ніж здається на перший погляд.