Прикордонникам України,
які несуть службу на ППр
“Паланка” та “Старокозачє”
присвячується!

Всі вже знають історію про те, як шестеро московитів за сприяння деяких хитроcpaких одеситів (а ми вже їх встановили), хотіли принести рузький мир і рузький дух в славетне українське місто-перлину Одеса.
Хто не в курсі, розкажу коротесенько.

Артисти-московіти прилетіли в Молдову щоб потім непомітно через кордон прошмигнути в Одесу. Грошенят “по льогкому зрубити” і руським духом на одеситів трохи тхнути.

На їх біду наш пильний прикордонний пес на ім’я Король на пункті пропуску Паланка цей душок унюхав, бо для нього є різниця: від кого тхне, а від кого пахне. Від цього залежить: кого кусати, а кого – ні.

В результаті подальшої перевірки, прикордонники виявили, що двоє з московитів у тій компанії були в Чистилищі сайту Миротворець за порушення Державного кордону України.

Прикордонники, як завжди, спокійно і ввічливо пояснили московитам, що порушувати Державний кордон України це дуже недобра справа, поставили порушникам з Чистилища заборону в’їзду в нашу країну на три роки і всіх шістьох відправили з відчуттям виконаного обов’язку нах назад.

Звертаю увагу: заборону на в’їзд в Україну на ППр “Паланка” поставили лише вбитим у Чистилище сайту “Миротворець” московітам, як рецидивістам-порушникам.

Але ж …
Але ж один з хитросраких одеситів, який організовував це все нахабство, вирішив погратися з долею московитів і запропонував їм спробувати щастя на іншому пункті пропуску, куди ті довбні і направилися.
За нашими даними це ППр “Старокозаче”, яке знаходиться недалеко від ППр”Паланка”.

Наші прикордонники у Старокозачому трохи приxyїли від нахабства носіїв рузького миру та рузького духу, коли побачили по своїх базах, що тих годину тому вже розвернули раком й підсрачників дали, а двом ще й печатки відповідні у паспорти вхэрячили.

Ну, добре, подумали прикордонники, і … тим, в кого заборон на в’їзд в Україну не було, забульбенили їх на три роки, а двом щасливчикам, в яких вона вже була, вжарили заборону на в’їзд в Україну на 10 (десять) років.

Як з рецидивістів, ще й штрафи з них стягнули. Невеликі, але ж, як кажуть: копійка до копійки і нашим міністрам КМУ на зарплатню та премії і назбирають.

В Центрі Миротворець шляхом нехитрих логічних роздумів вдалося повністю встановити всю цю нахабно-дурнувату московітську групу невдах і, в якості додаткового бонусу до заборон в’їзду в Україну, кожного з них вбили в Чистилище.

https://myrotvorets.center/criminal/korikova-elena-yurevna/
https://myrotvorets.center/criminal/barshak-pavel-dmitrievich/
https://myrotvorets.center/criminal/livanov-igor-evgenevich/
https://myrotvorets.center/criminal/rassadin-nikolaj/
https://myrotvorets.center/criminal/govorov-andrej/
https://myrotvorets.center/criminal/rilskaya-anastasiya/

Ось така історія. Але ж в ній найцікавіше – це зміст бесіди порушників Державного кордону України з прикордонниками. І про цю цікавинку нам вдалося трохи дізнатися.

Отже.

Місто дії:
Прикордонний пункт пропуску (ППр) Старокозаче.
Дійові особи:
Прикордонник Петро,
прикордонний пес Кордон,
Москалі (порушники Державного кордону України, клієнти з Чистилища сайту Миротворець).
Дівчата-прикордонниці.

На прикордонному ППр “Старокозаче” з ранку було спокійно, як завжди. Тобто наші шмигали в Молдову за вином до свого закусю, а молдовани до нас – за закусєм до свого вина. Прикордонник Петро з другом Кордоном у теплому вагончику відпочивали. Петро розбирався зі швидким алгоритмом обчислення дискретного перетворення Фур’є, а пес Кордон, як завжди у вільний від служби час, просто дрімав.

Петру останнім часом не давали спокою обчислювальні процедури, які зменшують кількість множень і складань що полягали у розкладанні операцій обчислення дискретного перетворення Фур’є сигналу довжини N на обчислення перетворень з меншим числом точок.

Але раптом …..

Прикордонний пес Кордон (Кордон): Гав, Гав, Гав, Гав, Гав! Гав, Гав, Гав, Гав, Гав! Гав, Гав, Гав, Гав, Гав!
Прикордонник Петро (Петро): Що, Кордончику, москалями тхне?
Кордон: Гав!

До місця, де знаходилися пес Кордон та прикордонник Петро, під’їхав “бусік”, наповнений оптимістично-переляканими москалями. Петро з Кордоном підійшли до бусіка.

Петро: Слава Україні! Прикордонний контроль. Сержант Державної прикордонної служби України Петро Тищенко. Будь ласка, пред’явіть ваші документи.
Одна з пасажирок: Лєночка, смаатри, какая сабачка!
Кордон: Гав, Гав, Гав, Гав, Гав!
Петро: Кордончику, та я вже зрозумів. Спокійно, хлопчику. (Звертається до москалів) Значить так, всі виходимо з бусіка і проходимо на паспортний контроль.
Один з пасажирів: А ви не моглі би гаваріть по-русски? Ми вашего язика не панімаєм.
Кордон: Гав, Гав, Гав, Гав, Гав! Гав, Гав, Гав, Гав, Гав!

Перелякані москалі після зауваження від Кордона, як кенгуру вискакують з бусіка, віддають свої паспорти прикордоннику Петру й бігом, оминаючи собаку, вишукуються в чергу біля віконця, де перевіряють документи.

Кордон залишається контролювати периметр навколо москалів, а Петро заходить у вагончик до дівчат-прикордонниць, які перевіряють документи. Передає їм москальські паспорти.

Дівчата починають клацати по клавішах та густо-часто підозріло переглядатися. Вони довго мовчать, і Петру по їх очах видно, що вони в якомусь нєреальному ахує.

Петро: Ну, що там з цими москалями, дівчата? Кордон щось дуже нервує.
Дівчата: Правильно нервує. Ти кого нам привів? Цих москалів годину назад на Паланці вже розвернули бо вони самі не знають чого в Україну їдуть, а двом з них взагалі заборону в’їзду на 3 роки поставили.
Петро: (чухає потилицю) Та нє. Та не може бути такого. Вони ж нє камікадзе і не зовсім кончені довбойоби.
Дівчата: Як знати? Ну от сам подивись. (Петро диваться в екран одного з комп’ютерів).
Петро: Тиць моя радість. Ах ти ж курва, трясця твоїй матері. А щоб кров би вам нагла заллєла, сучиї ви сини, вражиї ви діти з бісовою арештанською підлою душею. Ти диви – одною сракою на два базари захотіли. А щоби їх сраки по шву розійшлася, а у ротах пір’я повиростало. От же ж артисти.
Кордон: (на вулиці) Гав, Гав, Гав, Гав, Гав! Гав, Гав, Гав, Гав, Гав!
Дівчата: Петре, та заспокойся вже. Зараз поправимо та зробимо все у найкращому вигляді.
Петро: Е ні!!! Ви тут папірці приводьте до ладу, штампіки правильні поставте у їхні паспорти, а я піду поспілкуюся. Зачепили вони мою ранімую душу своїм нахабством.

Петро виходить на вулицю, запалює цигарку. Москалі з насторогою дивляться на нього. Пес Кордон контролює периметр.

Москалі: Таваріщ пагранічнік, можна спрасіть – долга лі нам єщо тут стаять і ждать? У нас канцерт в Адєсє.
Петро: Що? Українською будь ласка, я вашу москальську не розумію.
Кордон: Гав!
Москалі: (починають про щось здогадуватися)
Петро: Отже, щоб прискорити оформлення документів Вам слід відповісти на кілька запитань. Перше з яких: Якого хєра ви, з московщини через Молдову їдете в Україну?
Москалі: Ми єдем на Україну патаму што у нас там концерт в Адєсє. Ми єдем к вам штоби прінести людям свой мір, свою культуру і добро.
Петро: Чортяка вам товариш. І не на Україну, а в Україну.
Московіти: Што?
Петро: Ясно. То ж ви ще й не тільки безграмотні, а ще й глухі.
Москалі: (мовчать і шмигають носами)
Кордон: Гав! Гав!
Петро: Хтось з вас відвідував окупований російськими загарбниками український Крим в період з 20 лютого 2014 року по сьогоднішній день?
Москалі: (мовчать й шмигають носами)
Петро: Тааак. Спробую інакше запитати. Чий Крим?
Москалі: Таваріщ паграанічнік, ми нє савсєм панімаєм ваш вапрос.
Петро: Я вам не товариш, я вже казав. Повторюю для нерозуміючих: Чий Крим?
Москалі: Гаспадін пагранічнік (Кордон на цьому місці задоволено заскулив та хвильнув хвостом), ми єдім в Адєсу. У нас там програма. Ми артісти. У нас прем’єра спектакля “Ідєальний свідєтєль”.
Петро: Ви дебіли? Я вас конкретно запитав: чий Крим?
Москалі: Ми нє дібіли.
Петро: Харашо, недібіли. Запитую ще раз: чий Крим?
Москалі: Гаспадін пагранічнік, кагда ми єхалі к вам, нам сказалі, што всьо порєшалі і дагаварілісь с вашим СБУ, что прітензій к нам нє будєт. У арганізатаров даже бумага єсть, что к нам прєтензій нєт.
Кордон: Гав, Гав, Гав, Гав, Гав! Гав, Гав, Гав, Гав, Гав!
Петро: Значить так, москалики, слухайте мене уважно: Не знаю, хто там з ким і що порєшав, не знаю, що за папірець в когось там є і хто його кому дав, але Державний кордон України охороняємо ми з Кордоном і відповідаємо за його непорушність та недоторканість. Отже, ви мені ще не відповіли на запитання – чий Крим?
Кордон: Гав!
Москалі: (потупили очі у землю й зблідніли)

…. Йшла п’ята година розмови. Петро мав час та натхнення для просвітницької роботи.

Петро: Ви чули колись про такий всеукраїнський проект, який називається “Держава в смартфоні“?
Москалі: Ні!
Петро: От і добре. Поки дівчата з документами розбираються, я вам покажу найдієвіший іноваційний проєкт України в рамках всеохоплючої диджиталізації країни. У вас на москокщині такого немає.
Москалі: ???

Петро витягнув з кишені свого однострою смартфон Samsung Galaxy Note10. Розблокував його сітківками своїх очей та відбитком носа Кордона. Щось натиснув. І…

На екрані з’явився красивий синій глобус із жовтим зображенням мапи України, який почав шалено обертатися. Раптом глобус зник і на екрані з’явився магічний напис – “Миротворець”.

Навіть Кордон такої реакції від заїзджих скоморохів з московщини не очікував.

Москалі в тваринному жаху і з криками “Миротворець! Миротворець!” кинулися до свого бусіка, як чорти від ладану. Закрилися там і вже мовчки чекали, допоки дівчата-прикордонниці повністю не закінчать оформлення їм заборон на в’їзд в Україну. Кому на три, а кому на десять років.

Згодом, бусік з москалями попрямував туди, звідки він приїхав, а Петро з посмішкою промовив:
“Эх … тяжела и неказиста жизнь московского артиста!“.

Пес Кордон задоволено посміхаючись, охороняв периметр.

Заходячи через деякий час в приміщення до дівчат-прикордонниць, Петро заспівав їм рядки з відомої всім Українським Прикордонникам красивої пісні:

Україно милая,
Цвітом оповитая,
Серцем Прикордонника
Лагідно прикритая.