В українській мові, окрім теперішнього, минулого та майбутнього часу, існує ще й давно минулий час.
Цю часову форму вживали навіть в Акті проголошення незалежності України.
Давно минулий час — це форма, яку колись активно використовували в українській мові (та в інших слов’янських теж), щоб підкреслити, що дія відбулася ще раніше за іншу минулу дію.
Тобто це такий собі “передминулий час” — щось на кшталт англійського had done.
Формувався він за допомогою допоміжного дієслова «був» (або його форм) + минулий час основного дієслова.
Наприклад:
- Я був пішов, вона була сказала, ми були зробили тощо.
Звучить трохи архаїчно, але граматично абсолютно українське!
І справді, навіть у Акті проголошення незалежності України 1991 року є ця форма:
Верховна Рада Української РСР урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканною. На території України мають чинність виключно Конституція і закони України.
(…)
З моменту проголошення незалежності України на її території мають чинність виключно Конституція і закони України.
У чернетці цього Акта справді траплялася фраза «Верховна Рада Української РСР була проголосила…», але в остаточному тексті цю форму замінили на «проголошує».
1. Іван Нечуй-Левицький, “Кайдашева сім’я”
Кайдаш був сховався за тином і слухав, що вони балакають.
👉 дія “сховався” сталася ще до того, як він почав слухати.
3. Леся Українка, листи (1901 р.)
Я була хотіла написати тобі давно, та все не траплялося часу.
👉 Леся тонко передає, що намір писати з’явився ще раніше, ніж вона змогла це зробити.
4. Ольга Кобилянська, “Земля”
Марійка була перестала сміятися і мовчки дивилась перед себе.
👉 дія “перестала сміятися” відбулась раніше, ніж описаний момент мовчання.
5. Іван Франко, “Борислав сміється”
Я був чув, що він десь пропав безвісти.
👉 “чув” раніше, ніж настає момент розповіді.
Ця форма додає мові пластичності й історичної глибини. Вона звучить трохи по-старосвітськи, але цілком зрозуміла й нині — і часом навіть створює красивий, “літературно-теплий” ефект.
