Джерело: Волинська служба новин.

Генеральний штаб повідомляє про зростання ймовірності наступу з території Білорусі. А західна розвідка таку можливість оцінює як середню. Повідомляють, що напрямок може бути змінений на захід від кордону, тобто на Волинь, аби перерізати логістику постачання зброї в Україну.

Яка ситуація на північних рубежах та чи готова Волинь до оборони у випадку наступу з Білорусі, – йдеться у сюжеті 12 каналу.

Поки Лукашенко спільно з РФ розгортає регіональне угрупування військ та вигадує казки про український напад на Білорусь, – наші захисники на півночі готові зустріти ворога. Як вони кажуть, щиро і по-волинськи дати відсіч. Над цим територіальна оборона Волині працює з перших днів вторгнення.

«Їм вже не буде так, як 24, що будуть по Києву їздити. Тут вже такого не допустимо. Хай нападають. Будь ласка, хай приходять. Як в нас хлопці жартують: нажарим дерунів з м’ясом, а сметана тут в селах є», – каже військовослужбовець 100 Окремої бригади ТрО «Манюня».

Відступ. Манюня.

У лавах волинський тероборонівців служить козак Сергій, сержант мотострілецької роти одного з окремих батальйонів 100 бригади Сил ТрО. Його позивний «Манюня», бо має два метри зросту та 135 кілограм ваги! Вже зранку 24 лютого чоловік склав найнеобхідніше у наплічник і добровольцем почимчикував до військкомату: «Бо ж як потім дітям та онукам в очі дивитися?».

«Вдома на «Манюню» чекає цілий «дівчачий батальйон»: мама, дружина і три доньки (23, 13 і 7 років). Свого часу Сергій серйозно захоплювався боротьбою та дзюдо. Та й зараз має неабиякий інтерес до спорту. На території його підрозділу є і турнік, і навіть колоритні бруси (на фото)».

Майже всі військовослужбовці 100 бригади територіальної оборони, що обороняють волинський кордон, – люди, які чудово знають цю місцевість. 24 лютого добровільно прийшли у військкомати й стали на захист рідної землі. З того часу й почали перетворювати поліські ліси на оборонні рубежі.

Окопалися військові так якісно і професійно, що знайти самі позиції – вже задача не з простих. Маскування – на вищому рівні. Оборонні рубежі встигли добряче укріпити, там, де треба, – замінувати. Військові кажуть, що крім потрібної кількості особового складу, є тут і найрізноманітніша техніка, яку готові застосувати у випадку загрози. Додають, що мають чим простистояти й іранським дронам, які завезли в Білорусь.

«Досконалості досягти не можливо, але захисні рубежі вже збудовані і особовий склад постійно навчається», – каже командир роти.

На 245 день повномасштабної війни тут триває бойова підготовка, цілодобове спостереження за діями на кордоні та на території білорусі. Усе що в них відбувається, кажуть, нашим захисникам відомо. На даний момент створення ударного угрупування, яке б могло би вести наступальні дії, не бачать. Тому, підстав для широкомасштабного наступу в найближчий час – немає. Знають військові і про те, що в білорусі активно працює пропаганда, а заявам Лукашенка кажуть вірити не слід.

«На сьогоднішній день він тоже зайняв таку позицію, ніби він хвостиком виляє туди-сюди, але в деякій мірі збирає, підтягує сили. Ми про це знаєм. Я думаю ми його зустрінем гідно. Нас тішить те, що більшість людей, не хочуть війни, але силові структури, які чисто працюють на президента, їм просто діваться нема куди, вони вже багато біди наробили. Поки вони не получать звєздюлєй, в полон здаватися ніхто не буде. Якщо вони відчують перемогу то будуть бігти «Ура» всі», – військовослужбовець 100 Окремої бригади ТрО Анатолій.

Саме тому, Анатолій скептично ставиться до розмов про добровільну здачу в полон білоруських військових. 

Роспропаганду військові називають одним суцільним анекдотом. Бо коли почули, що бійці волинської тероборони відмовились воювати, – лише посміялися з цього.

Тож волиняни ще раз нагадують і не рекомендують йти сюди зі зброєю.

«То наша земля. Сидять в Білорусі – хай сидять, сидять в росії – хай сидять. Ми їм не заважали жити. Хай йдуть попробують, що таке волиняки, якщо ще не пробували», – каже «Манюня».

Разом з тим, волинян просять бути готовими до різного, вміти надавати першу медичну допомогу, а ще мати при собі тривожні валізи. Адже ракети, на жаль, у ворогів ще є.

«А за те, що вони сюди зайдуть чи десь підуть, то можна спати спокійно. Шансів тут нема ніяких», – кажуть у волинській теробороні.