50-річний розвідник волинянин утримував позицію 145 днів і полонив російського штурмовика

“Бояться всі. Але потім береш себе в руки і йдеш. На війні головне — зробити перший крок”, — розвідник «Любомль».

50-річний військовослужбовець 156-ї окремої механізованої бригади Андрій Шандарак із позивним «Любомль» понад чотири місяці утримував позиції на одній із найгарячіших ділянок фронту.
До повномасштабної війни Андрій працював у лісгоспі, на автозаправній станції та експедитором.

“Усе змінилося з початком повномасштабного вторгнення. У перший день війни російські ракети вдарили по Волині, а дорогами повз рідний Любомль рушили колони людей, які тікали від війни. Тоді Андрій зрозумів: без тих, хто здатен взяти зброю та вийти на захист країни, ця війна не закінчиться”, – розповіли у Волинському ТЦК.

Після вторгнення Росії ухвалив рішення йти на службу.
Подробиці читайте за посиланням.

До гри на нервах долучився Китай — світ трясе: Південна Корея піднімала винищувачі через наближення китайських та російських військових літаків

Світ знову трясе. Південна Корея терміново підняла винищувачі після того, як сім російських та два китайські військові літаки зайшли до зони ідентифікації повітряної оборони KADIZ. Формально кордон не порушили. Фактично — продемонстрували, хто готовий грати на межі.
Повітряні маневри Росії та Китаю з’явилися не на порожньому місці. Як зазначає видання, все це відбувається на тлі нової стратегії національної безпеки США, яку оприлюднив Білий дім. Документ містить стриману риторику щодо Китаю й Росії порівняно з версією 2017 року та закликає азійських союзників США збільшити оборонні витрати, зокрема для захисту Тайваню.

Нагадаємо

7 грудня Японія заявила про два «небезпечні» інциденти поблизу Окінави, коли китайські винищувачі навели радари керування вогнем на японські літаки.

У відповідь Токіо розгортає масштабне укріплення своїх південних островів, перетворюючи їх на так званий “ракетний архіпелаг” поблизу Тайваню.

І поки дипломати обмінюються стриманими формулюваннями, авіація вже давно перейшла на мову ультиматумів.

25-річний безробітний із Черкащини засуджений до 15 років з конфіскацією за підпали на Укрзалізниці

15 років ув’язнення з конфіскацією майна отримав агент фсб, якого СБУ викрила у січні цього року на Черкащині.

Завербований рашистами 25-річний безробітний із Смілянського району займався підпалами на місцевій залізниці та облаштовував схрони з вибухівкою для підготовки терактів на території регіону.

Співробітники СБУ затримали покруча «на гарячому», коли він закладав у тайник понад 4 кг вибухових речовин, які згодом мали забрати потенційні виконавці підривів.

Його першим агентурним завданням був підпал кабельної шафи зв’язку на перегоні Укрзалізниці.

Далі агент отримав від російського спецслужбіста інструкцію на виготовлення вибухової суміші з підручних засобів. Після їх синтезу він розфасував речовини у чотири пакети і заховав під мостом.

Двоє іноземців на замовлення гру рф займалися підпалами на заході України

Російські спецслужби завербували агентів, коли ті перебували ще за межами України. Спочатку, після коментарів у Телеграм на підтримку збройної агресії рф, потрапив “на гачок” терористичної рф один іноземець. Згодом він залучив до співпраці свого знайомого. В подальшому їх разом «відрядили» в Україну для виконання ворожих завдань.

Тепер їм загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна.

Агенти — 27-річні громадяни сусідньої європейської країни, за допомогою легкозаймистої суміші знищили адмінбудівлю в одному із районів Чернівецької області.

Після цього іноземці отримали завдання на продовження серії підпалів. Рашисти планували розхитати суспільно-політичну обстановку на заході України.

Співробітники СБУ затримали агентів «на гарячому», коли вони проводили дорозвідку поблизу сільради в Івано-Франківській області.

Під виглядом “канікул” продавали українських дітей до іншої країни

На Одещині правоохоронці зупинили діяльність злочинної групи, яка під виглядом «оздоровчих поїздок» вивозила українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за межі країни для подальшого незаконного усиновлення. Схема працювала чітко й холоднокровно — як конвеєр.
Про підозру повідомлено двом громадянкам України віком 39 та 47 років, які координували всі етапи «канікул», а також 49-річному засновнику благодійної організації, який діяв з-за кордону. Підозру йому оголошено заочно.

Учасники схеми виготовляли підроблені документи, лобіювали ухвалення незаконних рішень органів опіки та організовували перевезення дітей через державний кордон. Гроші отримували через міжнародні платіжні системи — швидко, анонімно і без зайвих слідів.

Окрема роль у цій історії — у так званих «перевізників». До них залучили 13 чоловіків і 2 жінок, які безпосередньо супроводжували дітей у поїздках. Формально — на «оздоровлення». Фактично — на оглядини для потенційних іноземних усиновлювачів.

Вижив у ситуації, яку медики вважають неможливою: 4 місяці на позиції із турнікетом і опаришами в рані, 8 днів повз до своїх

За медичними протоколами турнікет не можна тримати довше двох годин. Коли минуло шість, військовий медик по рації попередив: знімати джгут уже не можна — токсини, що накопичилися в мертвих тканинах, могли вбити миттєво під час відновлення кровообігу.

Чотири місяці Руслан прожив у бліндажі. Він не змінював пов’язок — боявся розмотувати бинти. Рану поливав антисептиками, які скидали з дронів. У спеку та бруді у плоті завелися опариші.

Спочатку їх було кілька. Потім — десятки.

Тримався завдяки побратиму з позивним «45-ий», який узяв на себе всі фізичні задачі, не давали впасти духом і думки про сім’ю. Дружина Олеся місяцями жила короткими повідомленнями: «Живий», правду їй не казали.
Далі — за посиланням.

У Тернополі знайшли ще двох загиблих із числа зниклих безвісти: кількість убитих росією 19 листопада зросла до 38

Кількість загиблих внаслідок російської атаки на Тернопіль 19 листопада зросла до 38 людей. Виявили ще двох загиблих, яких вважали безвісти зниклими.

Військові просили видалити відео: блогерку з Чернівців кинули за ґрати через розголошення позицій ЗСУ під час стріму

Блогерку з Чернівців засуджено до п’яти років позбавлення волі за поширення інформації про розміщення українських військовослужбовців.

Як встановило слідство, влітку 2023 року жінка під час прямої онлайн-трансляції озвучила координати підрозділу Збройних сил України та демонструвала орієнтири місцевості, які дозволяли точно ідентифікувати локацію військових.

На відеозаписі зафіксовано, як військовослужбовці вимагали припинити зйомку з міркувань безпеки. Попри це, блогерка продовжила трансляцію, а згодом опублікувала відео у відкритому доступі на платформах YouTube та TikTok без будь-якого редагування.

Загинув у бою за Україну підполковник Іванов Євгеній Віталійович

⚫️🇺🇦 Загинув у бою за Україну

Опівдні 8 грудня 2025 року на східному напрямку, під час виконання бойового завдання на літаку Су-27, загинув старший штурман 39-ї бригади тактичної авіації підполковник Іванов Євгеній Віталійович.

Щирі співчуття рідним. Вічна пам’ять Воїну!

Каміння, перцеві суміші, бензин, молотки та металева арматура: блогера з Чернігова засудили до 5 років ув’язнення за заклики до насильства щодо працівників ТЦК

Крім того, суд ухвалив стягнути з засудженого 37 579 гривень витрат на проведення експертиз.
Блогер провину на суді не визнавав, заявляв, що закликав лише до «самооборони», стверджував, що не є громадянином України та заперечував легітимність ТЦК. Суд визнав ці аргументи необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними доказами.
Під час розгляду справи суд встановив, що обвинувачений систематично публікував відео, у яких закликав громадян чинити насильницький опір працівникам територіальних центрів комплектування. У своїх роликах він описував способи застосування каміння, перцевих сумішей, бензину, молотків та металевої арматури.

Окремі відеоматеріали містили висловлювання, які експертні дослідження кваліфікували як розпалювання національної ворожнечі, зокрема антисемітські тези.
Суд також врахував масштаб поширення контенту: ролики переглянули десятки тисяч користувачів. Це створювало ризики для нормальної роботи органів комплектування в умовах особливого періоду та сприяло поширенню мови ненависті.

У тих спартанських умовах примудрився зварити борщ у відрі. Для декого це виявився останній борщ в житті, – бойовий шлях Віталія Джумиги

Бойовий шлях бійця з Чорноморська Віталія Джумиги (Джима)

Повномасштабне вторгнення він зустрів із думкою: «Я не хочу, щоб тут висів чужий прапор». Попри вмовляння дружини й батьків, попри висновок ВЛК «обмежено придатний», він ухвалив рішення захищати свій дім, свою родину, свою країну.

Спершу потрапив у тиловий підрозділ, і це ламало морально: він відчував, що не приносить реальної користі для відбиття ворога. Останньою краплею став наказ доглядати двох поросят, яких придбав командир.

Віталій з великими труднощами перевівся до бойової бригади. Пройшов Курщину, пережив запеклі бої. Був поранений.

Каже, що приємно, коли люди дякують на вулиці. Але буває й інакше: іноді влітку хотілося сховати протез під штанами.

26-річна інформаторка рашистів з Миколаєва розставляла «відеопастки», щоб шпигувати за колонами ЗСУ

Військова контррозвідка СБУ викрила 26-річну безробітну з Миколаєва і затримала її. Перед цим було демонтовано шпигунське обладнання та проведені заходи для убезпечення локацій Сил оборони.

Зрадниця встановлювала біля місцевих автомагістралей замасковані смартфони з додатковим живленням та онлайн-доступом для російських спецслужбістів.

Таким чином ворог сподівався в режимі реального часу відстежувати напрямки руху, види техніки, озброєнь та орієнтовну кількість особового складу українських військ.

Також фігурантка періодично об’їжджала на таксі територію обласного центру та його околиць, щоб відстежувати для рашистів пункти базування Сил оборони.

Додатково вона «втиралася» у довіру до українських захисників, у яких завуальовано випитувала інформацію про розташування їхніх підрозділів.

За координатами інформаторки рашисти планували здійснити комбіновані авіаудари з використанням дронів, керованих авіабомб та ракет.

Він втратив маму і вісімнадцятирічним став опікуном чотирьох дітей: історія родини з Донеччини

Він втратив маму і вісімнадцятирічним став опікуном чотирьох дітей. Заради них він покинув навчання у коледжі, але мріє його поновити. Родина тепер живе в Ужгороді, куди переїхала з Донеччини. Тут діти відчувають спокій: тривоги бувають рідко, вибухів не чути.

«Мій біль не стихає. Як би я не посміхався, намагаюся забути його», — каже братик-опікун. Вдома він знаходить радість у дітях: навіть малюнок, який підносять йому братики та сестрички, стає маленьким рятівним колом від важкої ноші.

«Слава, це тобі», — кажуть діти. Хлопець розповідає, що передати ці емоції словами важко.

«Вони ще діти, і нехай ще побудуть дітьми», — ділиться юний «татко».

В’ячеслав висловлює щиру вдячність українським військовим, які захищають людей і намагаються зупинити терор, який чинять рашисти проти нашої країни.

Бойовики “Африканського корпусу” МО РФ, які прийшли на заміну Вагнеру, чинять звірства в Малі – АР

Після фактичного згортання діяльності ПВК «Вагнер» та переформатування її структур Росія активізувала свою присутність в Африці. У 2024 році там почав діяти так званий «Африканський корпус» — структура, що формально підпорядковується Міністерству оборони РФ і фактично стала наступником «Вагнера».
Ключова відмінність нової структури — її формальний статус. Якщо «Вагнер» юридично існував у «сірій зоні», то «Африканський корпус» прямо пов’язаний з Міністерством оборони Росії. Це означає зміну характеру відповідальності: йдеться вже не про умовну «приватну армію», а про інструмент державної політики.

“Це жорстко. Це ПТСР, злоєбучий. Це саме полон. Це, блядь, просто пекло”: український воїн провів у російських катівнях понад три роки

“На момент, коли все вже пішло шкереберть, прийшла команда: хто хоче – на «Азовсталь», а хто хоче – хай пробує прориватися з боєм. І, знаєш, хлопці почали прориватися не колонами, а по одній–дві машини в напрямку «Азовсталі». Але, блін, підари зреагували дуже швидко й чітко – саме в плані роботи. Вони почали щільно входити в Маріуполь, пробивати наші лінії оборони. І поки ще можна було прорватися з боєм – проривалися. А коли вже стало неможливо, коли, знаєш, Ілліча взяли, сам завод оточили – то все. Ті, хто залишилися там, на заводі, трималися до останнього патрона. Але прорватися на «Азовсталь» тоді вже було просто нереально.”