Джерело: Астра.
18-річний студент технікуму водного транспорту поїхав із Волгограда до Казані на практику, а опинився у штурмовій роті на Донеччині. До цього його мати вже провела на війну двох чоловіків: першого ліквідували під Олешками, другий зник безвісти. А її племінник повернувся з війни без обох ніг, руки та ока. Тепер на фронт вирушив і син.
Артем Кучурін у квітні 2026 року поїхав до Казані на практику на круїзному теплоході. У серпні мати дізналася від його друга, що 5 серпня хлопець підписав контракт із міноборони РФ. Із Казані він перебрався до Самари, де підписав контракт, а згодом опинився у Чебаркулі.
За інформацією, яку мати отримала від друзів сина, на військову підготовку йому відвели лише два тижні. Після цього 18-річного контрактника відправили на Донеччину. Спочатку він потрапив до медичної роти, а згодом — до штурмовиків.
На початку листопада друг надіслав матері відео з Артемом. Схоже, тоді хлопець ще був живий. Відтоді минуло кілька днів, але жодної звістки від нього немає.
Мати намагається з’ясувати, де перебуває син і як він опинився у штурмовій роті після двох тижнів підготовки. Вона звернулася до уповноваженого з прав людини:
«Чтобы они нашли, где он, почему он в штурмах и где территориально находится. И чтобы они как бы забили тревогу, что все-таки 18 лет ребенку, ну как туда-то пускать? Люди годами учатся на военное дело, а тут порох не нюхал, хрeнак, его туда зафигачили. Мало того, что и отец его погиб в прошлом году. И сейчас отчим его тоже без вести пропал. Так еще и его туда до кучи…».
За словами жінки, до підписання контракту Артем не мав військового досвіду, навчався та займався комп’ютерами.
«Он у меня, что называется, нецелованный был, домашний ребенок. Компьютер, учеба. Ему оставался месяц практики, а он бросил. Я обращалась в полицию. Сын потом мне написал, что у него все в порядке. Очень корю себя, что я его отправила на эту практику, где все пошло наперекосяк…», — бідкається мама рашиста.
Вона також намагалася домогтися, щоб сина не відправляли на фронт, адже його батько був убитий як окупант і загарбник ще 2025 року.
Батько Артема, 44-річний Євген Кучурін, ліквідований 13 липня 2025 року поблизу Олешок на Херсонщині. Вбивати українців він пішов добровільно — колишній дружині, за її словами, обіцяли «золоті гори».
Другий чоловік жінки, 46-річний Віктор Кричинін, також добровільно вирушив воювати у 2024 році. Він командував штурмовим відділенням 242-го мотострілецького полку. Попри поранення та серйозні проблеми зі здоров’ям, у травні 2026 року його знову відправили на фронт. 19 червня родині повідомили, що він зник безвісти.
За словами рашистки, чоловік мав тяжкі наслідки інфаркту легені, тромбоз судин правої ноги й ледве міг нормально ходити. Йому не давали повноцінно лікуватися, натомість знову й знову відправляли на полігони. Навіть після висновку про тимчасову непридатність він знову опинився у штурмовому підрозділі.
