Так сказав Тетяні чоловік у відповідь на її відмову їхати без нього.

Олександр – не військовий, він пішов добровольцем у тероборону на початку російського повномасштабного вторгнення. А через тиждень боїв попросив сім’ю виїжджати з Київщини.

Це були останні слова чоловіка. Він загинув, захищаючи їхній дім.

Зараз Тетяна служить навіднецею ППО у “Бучанських відьмах”.

Бувають хвилини, коли думаєш: Все, я більше не можу. А потім дивлюсь на цей уламок (уламок від російської міни, який вбив її чоловіка), і думаю: Ні! Я ще зможу! – розповідає Тетяна.