Джерело: АрміяInform.
Розібрати бетонне укриття, замінувати підходи чи доставити критично важливий вантаж піхоті — важкі бомбери виконують широкий спектр завдань на передовій. Про роботу екіпажу батальйону «Фобос» 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ на Покровському напрямку розповідає пілотеса з позивним «Лілу».
За її словами, найбільший драйв — під час бойових вильотів на ураження. Особливо, коли йдеться про складні цілі, як-от бетонні укриття. Тут важлива точність і розуміння структури об’єкта: де вхід, вентиляція, укріплені ділянки. Після кількох вильотів з’являється досвід, який дозволяє бити максимально ефективно.
«Найбільше подобається уражати укриття. Ми беремо важке БК. Це завжди потужний вибух і виглядає круто. Знищити якусь траншею — це легко. А от з бетонними укриттями складніше. Треба правильно попасти, аби пробити. Треба знати структуру укриття — де вхід, де капсула, де є вентиляційні виходи. Через декілька разів ти вже починаєш розуміти, куди треба скидати. Також подобається, коли летимо, а там купка особового складу противника. Подобається ганятися за ними», — говорить «Лілу».
Запис інтерв’ю раптово перериває команда на виліт — екіпажу потрібно негайно відпрацювати по укриттю, де накопичується ворог. За лічені хвилини підготовки бомбер піднімається в повітря. У заданому квадраті пілот і штурман отримують фінальні координати: ціль — бліндаж. Перший скид лягає точно, другий — потужніший — також влучає. Після цього екіпаж повертається на базу: по радіозв’язку повідомляють, що противник уже намагається перехопити борт.
Бойова робота може початися будь-якої миті. Завдання змінюються прямо під час польоту: від ударів по техніці чи піхоті до мінування або навіть доставки вантажів на позиції, куди неможливо дістатися наземним транспортом.
«Дуже багато є цікавих, нетипових місій. Це взагалі така специфіка роботи на бомберах, що в один момент ти можеш летіти на мінування, потім на ураження укриттів, в інший момент там їде техніка і треба терміново вилітати і працювати по ній. А в якийсь момент взагалі можна доставляти просто посилки позиціям, які не можуть отримати підвіз», — розповідає «Лілу».
Окрема частина роботи — «гуманітарні» місії. Екіпажі перевозять провізію, медикаменти, паливо і навіть генератори. Такі рейси менш видовищні, але критично важливі для підрозділів, які тримають позиції без стабільного постачання.
“…Зараз є багато місць, куди не можна доставити провізію на броні. Ми доставляємо посилки по 15–30 кілограмів: провізію, медицину, паливо для генераторів. Без цього у хлопців на позиціях не буде ні зв’язку, ні можливості заряджати гаджети. Якось ми навіть цілий генератор доставляли повітрям», — згадує «Лілу».
Робота важких бомберів — це командна справа. У складі екіпажу є пілот, штурман і сапери. Штурман відповідає за навігацію, зв’язок і координацію, а також допомагає пілоту тримати концентрацію в складних умовах. Саперна група готує борт до вильоту і відповідає за технічний стан.
Працюють екіпажі на різних типах дронів, зокрема тих, що використовують супутниковий зв’язок. Це дозволяє діяти там, де звичайні БПЛА безсилі. Водночас такі борти залишаються пріоритетною ціллю для ворога — їх намагаються збивати як дронами, так і зі стрілецької зброї.
«Лілу» прийшла у військо з цивільного життя — раніше працювала у сфері маркетингу. Своє рішення змінити професію пояснює бажанням бути корисною та розвиватися. Каже, що не шкодує: навіть попри втому і складні умови, відчуття користі від роботи залишається головною мотивацією.
«Колись я хотіла навчатись військовій справі. Тому що є жінки, які працюють в артилерії, в БПЛА і навіть в штурмових підрозділах. Це вражає. Я дуже пишаюсь ними і скажу, що робота для жінки у війську точно є».
