Стаття про людей і про невдячне бидло


Ветеранка війни, бойовий офіцер, командир першого в Україні взводу дівчат у Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна – Юля Микитенко вражена байдужістю суспільства до Захисників.

“Мене вчора накрило. У мене стався культурний шок після повернення з США і вилізла на поверхню образа на суспільство” – Юля Микитенко.

Нагадаємо, як раніше повідомляв інформаційний портал Центру Миротворець, Юля – колишня волонтерка, філологиня з “Могилянки” пішла на фронт слідом за чоловіком, Іллею Сербіним. У лютому 2018 вона втратила на війні чоловіка. Але продовжила служити народу України.

Юлія Микитенко

Тут мав би бути якийсь серйозний пост про нашу з дівчатами-ветеранками поїздку до США у рамках проекту #Ambassador #VeteranDiplomacy, але його не буде.

Буде моя рефлексія на вчорашній День Захисника.

Мене вчора накрило. Добряче так. Накрило подвійно. У мене стався культурний шок після повернення з США і вилізла на поверхню образа на суспільство.

Протягом всього перебування у Вашингтоні ми з дівчатами були у формі української армії. І до нас підходили люди зі словами “Thank you for your service”.

Ми не були одягнені у форму військових США, ми були жінками, по нас не було видно, що ми маємо бойовий досвід. Але тим не менше люди підходили і дякували. Питали, чи можуть чимось допомогти (поліція Вашингтону). Мені подякувала за службу молода жінка у вбиральні House of Representatives. Я дякувала, втуплювала погляд у підлогу і намагалась зникнути.

14.10.2019, Київ, метро, я їду по формі на Майдан у Інститут пам‘яті на дискусія «Жінка у війську». І нічого. Порожні погляди, які ковзають по мені. Деякі зупиняють свій погляд, але швидко відводять, коли я дивлюсь в очі. І єдина моя думка була «Боже, ну будь ласка, ну хоч хтось. Ну будь ласка. Дякую за службу. Приклади руку до серця. Покажи, що ти знаєш, завдяки кому маєш вихідний»… і знаєте що?) Дива не сталось.

Після дискусії я переодяглась у цивільний одяг, закинула сумку з формою на плече, і поїхала додому з повними очима сліз. Десь глибоко в душі сміючись зі своєї дитячої образи) бо безглуздо вимагати від суспільства того, чого воно не вміє, як безглуздо від школяра початкових класів вимагати будову атому.

Я розумію. Розумію, що ще багато треба робити, треба навчати наше суспільство, навчатись самим. Але інколи прослизає) нащо я то все пишу?)

Якщо дочитали до кінця, не соромтесь, дякуйте за службу. І неважливо воював/ла, якщо людина одягла форму, вона апріорі готова стати на захист. Себе, вас, країни. Форма зобов‘язує. Тому, будь ласка) для когось ваш жест може бути всім.


#ДякуюЗаСлужбу
#ЗавдякиТобі
#ВсеБудеУкраїна

Donate to Myrotvorets

19 коментарів до “Стаття про людей і про невдячне бидло

  1. Дякую цьому Воїну за службу українському народу. Також погоджуюсь з її думками. Але в цьому винні ми всі, тому що терпіли так звану злодійську еліту зросійщену інтелегенцію, які не мали і досі не мають українських цінностей.

  2. Уклінно дякую Вам за громадянську позицію і відвагу бути собою! Слава Україні і її героям!

  3. Дуже боле таке читати, і дуже соромно…Низький уклін і величезна подяка, і не тільки від мене – знаю, що нас багато!

  4. Так, Юля, ви написали, що ще багато треба робити, треба навчати наше суспільство, навчатись самим. І ще, нашим людям бракує свідомості і сумління…
    Дякую Вам за захист нашої держави, за те, що прокинувшись можемо сказати – доброго ранку!
    Низький Вам уклін!

  5. Прекрасна Юлю! Люди по своїй природі вкрай невдячні . І більше того: є справедливе французьке прислів’я- “Жодне добре діло не залишається непокараним”. Так що байдужість – це ще не найгірший випадок, особливо в Україні. Я в 15 років став зв’язковим УПА. Ризикував життям і благополуччям своїх рідних. Ви думаєто, що в часи незалежності це хтось поцінував? Ні в якому разі! Але я поставився до цього філозофічно і тому анітрохи не комплексував. І Вам раджу тако.ж. Бажаю здоров’я і вдачі!

  6. ДЯКУЮ ВАМ! А людей треба вчити такими постами.Бо вислів “моя хата скраю”, не найкращий! Слава Україні!Героям Слава!

  7. Пробач, нам багато чому треба вчитись і ламати свої стереотипи і звички, а це потребує часу і вашого, воїнів, терпіння та розуміння.
    Правильно, що нагадуєш про такі прості, але важливі речі.
    … Дякую тобі та всім захисникам

  8. Вибачте, дорогі Воїни, за глухоту суспільства, яке не чує своїх захисників – адже Ви захищаєте нас не лише від ворога зовнішнього. Ви щоденно захищаєте нас від ворога внутрішнього – в кожному з тих, кого вразив вірус глухоти, байдужості чи цинізму…Це – ворог, страшніший за автомат.
    Мені кожен з Вас, Юлінько, став сестрою (чи братом)…І це не романтичний пафос…
    ЯК ВАС ЗАХИСТИТИ ВІД ЦЬОГО РОЗЛЮДНЕННЯ?
    Зрештою, ми знаємо ЯК. І будемо на цьому шляху послідовними.
    Вклоняюся нашим воїнам, Вам, Юлю, і пам’яті Вашого чоловіка, що склав свою голову за нас… Слава Героям!

  9. Вибачте за байдужість наших не співгромадян, ні! Наших СПІВМЕШКАНЦІВ! Інакше їх, на жаль, не назвеш.. А ми всією родиною дякуємо Вам і всім Захисникам за службу, за спокійні сни і мирні ранки! Дякуємо!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *