У 2022 року Маріуполь практично повністю знищений російськими терористами. Російськомовне місто, яке повною мірою зазнало всього жаху, що несе із собою “русскій мір”, досі перебуває в окупації. Російські військові злочинці ховають сліди своїх злочинів, грабують і катують українців та готуються до оборони від контрнаступу ЗСУ.
За два місяці російська армія вбила в Маріуполі вдвічі більше людей, аніж фашисти за два роки окупації міста під час Другої світової війни. Про це повідомила пресслужба Маріупольської міської ради.
“За два роки фашисти вбили в Маріуполі 10 тисяч мирного населення. А російські окупанти за два місяці – понад 20 тисяч маріупольців. Понад 40 тисяч людей – насильно вивезено. Це один із найстрашніших геноцидів мирного населення в сучасній історії. Армія Росії цілеспрямовано і безжально знищує наше місто та його мешканців” – зазначив мер Маріуполя Вадим Бойченко.
Спогади маріпольця Борис Крепель
Мариуполь. 13 марта 2022 года.
Этот день стал чёрным для жильцов первого подъезда дома №6 по бульвару Б. Хмельницкого. В нескольких метра от подьезда, где люди грели воду и готовили еду взорвался снаряд. Шесть человек погибло в тот день.
Я прибежал к подьезду буквально минут через 10-15. Задержал меня обстрел, под который я попал. Сначала рвануло что то рядом, только и успел что упасть лицом в асфальт, а потом рванул в подьезд 14 -го дома по улице Лавицкого, там уже прятались две женщины , бабушка и мужчина.
Бабушка не смотря на опасность повторного прилёта побежала к костру. Схватила кастрюлю с водой осторожно понесла в подьезд. Крики, что это опасно на её не действовали. Вода тогда была выходит дороже жизни.
Когда она вошла в подьезд мы выдохнули радуясь за её. А потом был снова взрыв, стекла, осколки, пыль. Снаряд влетел в рядом стоящий дом. Попал в балкон на втором этаже. Тогда я решил, что пора с этого укрытия уходить срочно.
Выскочил из дома и побежал, проскочил памятник “кулаки”, школу №60 . Дальше уже шёл не спеша, я почти был уже рядом с домом. Оказалось, что у входа в мой подьезд меня ожидают трупы моих соседей. Макс, Сергей, Николай и женщина, уже забыл её имя. На скамейке сидела незнакомая девушка, лицо у её было всё в крови. На дороге лежали ещё два трупа. Я был в шоке и не знал, что делать.
Страх гнал меня в укрытие, переступая через трупы вошёл в подьезд и побежал по ступенькам на пятый этаж. Влетел в квартиру, зашёл в зал и сразу на улице взрыв. Только и успел отвернутся от окна и побежать в коридор. Вырвало всё. Окна, балконную дверь а входную железную тоже распахнуло настежь. Она сломалась и с этого дня я же ночевал в квартире с открытой дверью и без окон.
В нашем дворе стало пустынно. Люди боялись выходить на улицу даже согреть воду.
А через три дні був авіаудар російських фашистів по Маріупольському театру.
16 березня 2022 – день, коли росія здійснили один із найбільших терактів проти українського народу. І як би нам не було боляче згадувати про цей страшний день, ми маємо знову і знову нагадувати про нього всьому світові, – написав Петро Порошенко.
“Тоді російські окупанти скинули авіабомби на приміщення Маріупольського драматичного театру. Під будівлею в бомбосховищі ховалося близько тисячі людей, бо це було найбільше укриття у місті. Батьки привели сюди своїх дітей, щоб врятувати. Напис «дети» спереду та позаду театру було добре видно з літака та навіть на супутникових знімках. Вбивць це не зупинило.
Під завалами загинуло сотні людей, згодом 18-19 травня росіяни вивозили тіла загиблих. А ще пізніше, щоб приховати сліди злочину, почали зносити будівлю драматичного театру.
росія відібрала у жителів Маріуполя все: рідне місто, улюблений театр, власні домівки. У сотень жителів міста відібрали життя, у всіх і кожного – почуття безпеки.
Не пробачимо окупантам жодного зруйновано життя. росія – країна-терорист. путін – вбивця. Відповідальність за воєнні злочини в Україні – неминуча”, – йдеться в дописі.
Відео зняте жителькою Маріуполя за кілька годин після російсько-фашистського удару по театру.
