Столичні театри вшанували пам’ять жертв авіаудару російських фашистів по Маріупольському драмтеатру.

16 березня 2022 року російський літак скинув авіабомбу на драматичний театр у центрі Маріуполя. Будівля театру була прихистком для понад 1000 людей. За даними прокуратури Донеччини, внаслідок обстрілу загинули близько 600 людей, щонайменше 400 людей отримали поранення.

Суспільне зібрало свідчення маріупольців.

Неля Станіславівна з Маріуполя розповіла, що залишалася в місті до кінця березня 2022 року. Вона мешкала на лівому березі і не знала, що відбувалося на правому. Про авіаудар по Драмтеатру довідалася лише тоді, коли змогла виїхати з Маріуполя.

“З нашого під’їзду жіночка з сином, невісткою, двома внуками пішли в Драмтеатр. Пішки пішли з лівого берега. Вони хотіли туди попасти, бо казали, що там можна гарно сховатися. Кожен хотів жити. А у неї двоє внуків. Зранку пішли, а на вечір повернулися, бо не змогли пройти з лівого берега на правий. І потім ми їм казали: вас Бог зберіг, що ви туди не попали”, — згадує Неля Станіславівна.

Жінка каже, що ніколи навіть уявити не могла, що російські військові наважаться скинути авіабомбу на театр, де переховувалися тисячі мирних людей.

“Розвідка добре працювала. Всі добре знали, що там дуже багато людей, дуже багато дітей. Це ж що треба мати в серці, щоб дозволити, щоб вони скинули не одну, а дві бомби на людей? Я не розумію того льотчика, котрий летів і скинув бомбу! Там що війська? Там що зброя? Там був театр, повно людей. Це неможливо простити ніколи! Ні! Прощення не буде!”, — наголошує учасниця акції.

Людмила Федорівна Мазотова теж на початку повномасштабного вторгнення РФ проживала в Маріуполі. Вона розповіла, що всією родиною переховувалися в приватному секторі у дітей. Але близькі жінки були в Драмтеатрі, але незадовго до авіаудару вийшли звідти. Це їх і рятувало, каже Людмила Федорівна.

“Там було дуже багато людей. Не 300-500, а набагато більше. Там десь тисяча людей було. З дітьми дуже багато. Коли кинули бомбу, ми навіть не очікували. Зригнулась земля під ногами. Ми в житті навіть не знали, що таке може бути. Ми думали, що взагалі кінець уже. А тоді прояснилося, що то драмтеатр. Нелюди! На людей, на живих, на цивільних! Повбивали та й все. А тепер все замазали, заасфальтували”, — сказала Людмила Федорівна.