Два дні під землею, без зв’язку та з мінімальними шансами на порятунок. Саме так під час одного з боїв на Донеччині прикордонник Руслан Варчук намагався вибратися з-під завалу після обстрілу. Зрештою йому вдалося розкопатися самотужки — він прокладав шлях крізь мерзлий ґрунт обмороженими пальцями.

Історію військовослужбовця оприлюднила Державна прикордонна служба України.

Руслан став на захист України у 2022 році. За час служби виконував бойові завдання на різних напрямках Донеччини. Серед місць, де йому довелося воювати, — Бахмут, Святогірськ, Іванівське, Білогорівка та Краматорськ.

За роки служби прикордонник неодноразово діставав поранення. Після лікування та відновлення щоразу повертався до побратимів і знову вирушав на бойові завдання.

Одне з найважчих випробувань сталося під час бою, коли Руслана спочатку поранила атака FPV-дрона. Пізніше його позицію накрило землею внаслідок обстрілу. Військовий опинився під завалом і залишився фактично сам на сам із ситуацією.

Вибиратися довелося власноруч.

«Два дні я копав руками. Якось вибрався», — згадує Руслан.

Коли нарешті опинився на поверхні, була ніч. Неподалік він почув генератор і зрозумів, що десь поруч можуть бути українські бійці. Щоб вони не сприйняли його за ворога, почав вигукувати слова — «сало» та «цибуля».

Цей сигнал спрацював. Руслана знайшли військовослужбовці 5-ї окремої штурмової бригади. Вони надали йому допомогу, нагодували, напоїли чаєм і доправили до лікарні.

Після лікування прикордонник знову повернувся на Донеччину. За його словами, там бої ставали дедалі жорсткішими, а противник інколи опинявся буквально за кілька метрів.

Попри пережите, Руслан говорить, що підтримка сім’ї та побратимів допомагає витримувати найважчі моменти.

«Бувало, що й жити не хотілося. Але згадаєш про сім’ю і дух підіймається. Сам тримаєшся й побратимів підтримуєш, а вони — тебе», — розповідає військовий.

Нині Варчук продовжує службу в Ізмаїльському прикордонному загоні на півдні України.

Після завершення війни він хоче повернутися до звичайного життя — бути поруч із рідними та більше не рахувати дні за обстрілами, пораненнями й евакуаціями.